По – перше, скорочення доході населення, що негативно вплинуло на внутрішній туризм в Україні.

По –друге, незначні потоки іноземних туристів.

В’їздний туризм є одним з перспективних напрямків розвитку ринку туристичних послуг практично в кожній країні. Більше того, розвитком даного виду туризму повинна займатися, в першу чергу, держава.

Це пояснюється наступними принциповими моментами: окрім оплати вартості свого харчування та проживання у готелях, середньостатистичний іноземний турист залишає в країні грошових коштів, сума яких як мінімум у два рази перевищує вартість його туристичного пакету.

Отже, в’їздний туризм Ї інструмент для збільшення зовнішніх надходжень країни, а не тільки операторів туристичного ринку.

До того ж прибуття іноземних туристів та особливо бізнесменів важко переоцінити в контексті формування позитивного іміджу України як європейської держави.

Ще однією тенденцією в готельній сфері України є прихід на даний ринок іноземних суб’єктів підприємницької діяльності.

Такий прихід має як позитивні. Так і негативні наслідки.

Серед позитивних слід виділити їх вплив на посилення конкуренції у даній сфері та, як наслідок, підвищення якості послуг та збільшенні припливу іноземних туристів в Україну.

Однак, з іншого боку, іноземні хотельєри мають ряд переваг порівняно з українськими хотельєрами:

Ї відоме ім’я, що гарантує комплекс послуг;

Ї міжнародні контракти, які пов’язують готельні мережі з певними міжнародними корпораціями;

Ї грамотно побудована маркетингова політика, що дозволяє продемонструвати перевагу іноземних готелів на локальному ринку.

Тому ряд вітчизняних готелів можуть не витримати конкурентної боротьби.

Дія всіх цих факторів зумовлює певні складнощі у стійкому розвитку туризму в Україні. Стійкий туризм Ї такий напрямок розвитку туризму, який дозволяє задовольняти потреби туристів зараз, враховуючи інтереси приймаючого регіону та дозволяю чого зберегти цю можливість у майбутньому. При цьому передбачається управління всіма ресурсами таким чином, щоб економічні, соціальні та естетичні потреби задовольнялися з підтриманням культурної та екологічної цілісності, без завдання шкоди біологічному різноманіттю та системам життєзабезпечення. Тому виникає питання про те, що зараз по своїй суті більшість видів туризму не відповідають критеріям стійкого розвитку, і необхідний перехід на нові принципи.

Необхідність стійкого розвитку туризму з кожним роком стає все більш помітніше, оскільки все більш помітними є негативні сторони впливу сфери туризму, а позитивні ефекти не такі значні, як були раніше.

3.3. Пріоритети розвитку туристичного ринку в Україні

Карпатського регіону

Аналіз географічних, природних, історичних та економічних умов показує, що Карпатський регіон має можливість стати унікальним туристичним субринком, де розумна економічна політика зможе успішно поєднати регіональні, державні та міжнародні інтереси країни. Мова йде про вибір правильного стратегічного курсу у розвиткові регіону. Якщо керуватися тим, що Карпати є географічним центром Європи, а в природному відношенні Ї унікальною екосистемою Західної України, то при формуванні регіональної політики слід розумно використовувати його геополітичні переваги та зберегти екологічний феномен території. Іншими словами, майбутня туристична модель Карпат повинна бути економічно вигідною для України та екологічно сумісною з прилеглими територіями сусідніх країн, а також відкритою для країн СНД.

З врахуванням наявного в Карпатському регіоні потенціалу, а також його історичних та географічних особливостей, стратегічна мета перспективного розвитку території полягає в тому, щоб на основі оптимального використання природи, матеріально – технічних, трудових та інтелектуальних ресурсів створити ефективну туристичну систему.

Досягнення поставленої мети передбачає поетапну реалізацію першочергових завдань. На найближчий період основними пріоритетами Карпатського регіону повинні стати галузі, що сприяють підвищенню рівня туристичного господарства:

1. АПК Ї проблема підвищення врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності скотарства надзвичайно актуальна в контексті забезпечення продуктами харчування туристів.

2. Необхідним є поштовх для більш ефективного співробітництва легкої промисловості та рекреаційної сфери.

Можливість “конверсії” машинобудівельного комплексу на побутові потреби місцевого населення та туристів. Що дозволить рекреаційній сфері бути більш мобільною.

Вдосконалення невиробничої сфери, особливо в гірській частині регіону.

Охорона навколишнього середовища, збереження та відтворення історико – культурної спадщини, а також вдосконалення законодавства в цій сфері.

Створення необхідних умов для розвитку цих галузей та сфер людської діяльності забезпечить зростання його соціально – економічного рівня. Який повинен визначатися потребами та інтересами самого регіону Ї суб’єктів господарювання, які тут розташовані, та населення.

В найближчий період в основу рекреаційної політики слід покласти наступні пріоритети:

Ї необхідно забезпечити державну підтримку у туристичній сфері, як одного з найбільш перспективних регіонів;

Ї створити сприятливі податкові умови для залучення іноземного капіталу в розвиток туристичної галузі. Одним з найбільш ефективних шляхів є створення спільних лікувально – оздоровчих та туристичних підприємств.

Спектри видів туризму, які можна було б успішно розвивати в даному регіоні широкий.

Сьогодні найбільш популярним та самим “правильним” напрямом у світі є екологічний туризм, що виник ще й зі зміною пріоритетів туристів в цілому, а також із зростанням негативного впливу на оточуюче середовище в результаті активного зростання туристичних міграцій.

Екологічний туризм може розвиватися як в національних парках та територіях, що знаходяться під охороною, так і на інших територіях. можна назвати велику кількість фактів, що доводять корисність та перспективність даного виду туризму, але основним все ж таки є стійкість. В умовах Карпатського регіону це є однією з найважливіших особливостей, тобто має на увазі збереження цілісності екологічних ресурсів та традиційного способу життя населення у місцях організації, а також створить велику кількість робочих місць.

Об’єктами власне екотуризму можуть виступати як природні, так і культурні об’єкти, природні та природно – антропологічні ландшафти, де традиційна культура становить єдине ціле з оточуючим середовищем.

Екологічний туризм може принести суттєвий дохід в державний бюджет. На багатьох територіях регіону екологічний туризм може стати галуззю спеціалізації (наприклад,