Таблиця 2 – Обсяги і частка міжнародного туризму в різних регіонах у 1965 – 1970 р.   

Європа

Північна Америка

Латинська Америка

Африка

Азія

Австралія

Океанія

Близький Схід | 1965 | 1970

млн.

чол. | частка

% | індекс | млн.

чол. | частка

% | індекс

87,6

19,4

2,7

1,1

2,1

2,1

2,1

2,6 | 75,8

16,8

2,3

1,0

1,8

1,8

1,8

2,3 | 100

100

100

100

100

100

100

100 | 126,2

27,3

5,1

2,3

5,3

5,3

5,3

2,8 | 74,7

16,1

3,1

1,4

3,1

3,1

3,1

1,7 | 144

141

189

209

252

252

252

108

Усього у світі | 115,5 | 100 | 100 | 169,0 | 100 | 146 

Туристський обмін між країнами, крім культурно-пізнавального і політичного значення як засобу зміцнення взаєморозуміння між народами і встановлення більш тісних міждержавних відносин, мав і економічне значення. Надходження від міжнародного туризму в іноземній валюті складали в деяких країнах важливу статтю доходу платіжних балансів і зростали набагато швидше, ніж надходження від експорту товарів. Темпи росту загальносвітового обсягу надходжень валюти від міжнародного туризму в 50—60-ті рр. збільшувалися з деяким випередженням темпів росту числа міжнародних туристів (табл. 3), що порозумівається насамперед підвищенням цін на товари і послуги в капіталістичних країнах.

Таблиця 3 – Темпи росту загальносвітового обсягу надходжень валюти від міжнародного туризму в 1950 – 1970 р. 

Обсяг надходжень, млрд. дол.

Надходження до попереднього року, приріст у %

Індекс | 1950 | 1960 | 1965 | 1970

2,1—

100 | 6,8

17,2

324 | 11,0

14,6

524 | 17,9

16,2

852

Географічний розподіл туристських потоків прямо позначається і на розподілі доходів від міжнародного туризму, їх росту (табл. 4). Доходи у свою чергу збільшуються або зменшуються в залежності від обсягу і характеру наданих послуг, від вартості обслуговування і тривалості перебування туристів у країні.  

Розвиток міжнародного туризму був зв'язаний з рішенням ряду технічних, організаційних і наукових проблем, багато яких носили загальний характер для усіх або більшості країн: розвиток матеріально-технічної бази, районування країни для туристських нестатків, виявлення нових перспективних районів і центрів міжнародного туризму, розширення туристського сезону (оскільки понад 50% річної кількості туристів приходиться на червень — серпень).

2. Зародження готельної справи; перші типи помешкань для подорожуючих

Перші готелі з'явилися в країнах древнього світу. Готелі (готелі) здавна розташовувалися у великих торговельних пунктах (наприклад, гостинні двори, у Росії), у місцях релігійних паломничеств, біля магістральних доріг (наприклад, на Сході). 

З розвитком капіталізму, коли торговельні поїздки і подорожі значно збільшили клієнтуру готелів, остаточно склався сучасний тип міських готелів з кімнатами-номерами (різних типів), згрупованими уздовж коридорів, із загальними холами, рестораном і підсобними приміщеннями. Багато новітніх великих готелів є розвитими суспільними комплексами завдяки сполученню в одному будинку житлового блоку з гаражем для автомашин постояльців, великими залами для концертів і зборів, виставочними приміщеннями, басейнами й іншим, що розміщаються іноді в значних по розмірах самостійних обсягах.

Першим типом житла для мандрівників у Росії були гостинні двори. Гостинні двори – це місця в містах, де зберігалися товари і вели торгівлю купці. У 16—17 вв. гостинні двори являли собою звичайно прямокутну площу, обнесену кам'яною або дерев'яною стіною з вежами і проїзними воротами. По внутрішньому периметрі стін пристроювалися торговельні і складські приміщення (звичайно двоповерхові), об'єднані відкритими галереями. У 18 в. гостинні двори утратили кріпосний характер. Гостинні двори, що зберегли, як правило, планування у виді замкнутого прямокутника, стали будувати з відкритими на вулицю або колонадами. У деяких російських містах торговельні комплекси в будинках колишніх гостинних дворів зберігають традиційну назву (наприклад, універсальний магазин « Гостинний двір» у Санкт-Петербурзі).

На сході як готелі здавна виступали так називані «караван-сараї». Караван-сарай (від і перс. серай — палац, будинок), постоялий і торговельний двір для караванів на дорогах і в містах Переднього Сходу, Середньої Азії, Закавказзя. Караван-сараї були відомі зі стародавності. Особливо широке поширення одержали в 9—18 вв. у зв'язку з ростом міст і посиленням транзитної караванної торгівлі. Найбільш поширені 2 типи караван-сараїв: зальні і з внутрішнім двором. Зальні караван-сараї (зустрічаються у Вірменії) — прямокутні будинки, розділені на нефи. Середній неф призначався для людей і товарів; у бічних нефах знаходилися тварини. В другому типі караван-сараю для розміщення людей і збереження товарів служили відкриті у внутрішній замкнутий двір невеликі приміщення, розташовані в один або кілька ярусів; тварини знаходилися в дворі. Караван-сараї на дорогах зміцнювалися оборонними стінами. На транзитних шляхах караван-сараї стали утрачати своє значення з розвитком залізниць і інших сучасних видів транспорту.

Список літератури

Вуколов В.Н. История и теория международного туризма. – М.: 2002.

Азар В. И. Экономика и организация туризма. - М.: 1999.

География и туризм. / Под ред. Андрюхина А.Г. - М.: 2000.

Джафари Д. Феноменология туризма // Теория и практика физической культуры. - №8. – 2000. - .