Вищим законодавчим органом Словенії є Державні збори – однопалатний парламент, що складається з 90 депутатів. Вони обираються строком на 4 роки шляхом загальних, рівних, прямих виборів при таємному голосуванні. В липні 2000 р. було прийнято рішення про підвищення виборчого порогу для партій з 3 до 4 % голосів. Парламент приймає закони, ратифікує міжнародні договори, за пропозицією уряду приймає рішення про оголошення війни чи надзвичайного стану. За власною ініціативою парламент може провести референдум, винести вотум недовіри уряду чи окремому міністру.

Правом законодавчої ініціативи наділенні також Уряд, індивідуально депутати Державних зборів та не менше ніж п’ять тисяч виборців. Закони можуть прийматися як парламентом, так і безпосередньо громадянами на референдумі.

На даний час основними джерелами права в Словенії є закони та інші нормативні акти. Вищий нормативний акт – Конституція; потім ідуть закони, що прийняв парламент; декрети, що видав уряд з метою виконання законів, підзаконні акти, видані міністерствами з метою виконання законів і декретів уряду; підзаконні акти, що видають органи місцевого самоврядування для вирішення питань, що входять до їх компетенції. [14]

Республіка Словенія знаходиться на північному заході Балканського півострова і традиційно вважається балканською країною, хоча більша частина її території лежить в Центральній Європі.

Материковою межею Балканського півострова вважається р. Дунай від її гирла до впадіння притоки р. Сави, далі від Сави до Люблінської котловини і міста Любляна, прямо на захід до вершини Трієстської затоки. Але більшість словенців вважає свою країну виключно центральноєвропейською. Існує твердження, що межа Балкан пролягає значно південніше по річці Купа Колпа, яка проходить майже по південному кордону республіки.

Словенія обіймає приблизно 20,3 тис. кв.км., що складає біля 2% від загальної площі континенту, і у 30 разів менша за Україну. Але республіка грає помітну роль у політичному і економічному житті Європи. [16; 5]

Католицька церква є найбільш помітною у громадянському житті країни. 72% населення – католики. Взагалі в Словенії зареєстровано близько 30 релігійних спільнот. 2,4% населення сповідують православ‘я, 1% - мусульмани. [13]

Офіційною мовою є словенська, але в містах компактного проживання італійської та угорської громад італійська і угорська також є офіційними.

Зовнішня торгівля.

Словенія - країна з відкритою економікою. Обсяги експорту товарів та послуг складають понад 60 відсотків ВВП. Головні торговельні партнери Словенії - країни - члени ЄС, на торгівлю з якими припадає 63% від загального ВВП країни.

Географічна структура словенського експорту товарів за цей період часу була розподілена наступним чином: країни ЄС - 63 відсотки (Німеччина-2 3%, Італія-13%, Австрія-7%, франція-5%), країни колишньої Югославії - 15,7% (Хорватія-8,7%, Боснія-Герцеговина-4,5%, Сербія і Чорногорія-3,2%), ЦЕФТА - 8,1% (Польща-2,8%), інші розвинуті країни - 5,4% (США-4%), країни СНД-4,2% (Росія-3%, Україна - 0,8%).[29]

Основні товарні групи словенського експорту: автомобілі - 12,3%, електроустаткування, електротехніка - 11,5, меблі та меблеві заготовки - 7,0. медикаменти та фармацевтична продукція - 5,8, промислове устаткування - 4,7, металургійна продукція -4,6, продукція текстильної промисловості 4, 6.

Географія словенського імпорту товарів була наступною: країни ЄС - 72% (Німеччина - 19%, Італія-18, Франція-10, Австрія-8) відсотків, ЦЕФТА - 9,1% (Угорщина-2,9%, Чехія-2,5), інші розвинуті країни - 8,4% (США-2,5), країни колишньої Югославії - 5,9% (Хорватія-3,6%), країни СНД - 2,9% (Росія-2,5%).[29]

Основні товарні групи словенського імпорту: транспортні засоби 10,9%, електричні машини - 6,6, нафта і нафтопродукти - 5,1, промислове устаткування - 4,6, продукція металургійної промисловості - 4,1, вироби з текстилю - 3,3.

У загальному експорті послуг з Словенії, 65 відсотків припадає на країни ЄС (головним чином це туристичні та транспортні послуги), а на імпорт послуг з цих країн - 51 відсоток (туризм, транспорт, бізнес послуги). Найбільшу частку в обміні послугами з країнами колишньої Югославії є туристичні та бізнес послуги.

Зовнішньоторговельна політика країни базується на фундаменті розуміння про те, що для стабільного і динамічного розвитку країни, одним з визначальних факторів є збалансований ріст зовнішньоторговельного обігу, при цьому розуміючи, що експорт є основним генератором імпульсів для стабільного і динамічного економічного росту країни.

1.2. Закономірності геопросторової організації і розвитку туристичного ринку країни-партнера.

Важливою особливістю сучасного етапу розвитку міжнародного туризму і зміни його організаційних форм є проникнення в туристичний бізнес транспортних, торгових, банківських, промислових, страхових компаній. Транспортні компанії надають як окремі види послуг, так і самостійні розроблені тури на основі готельної бази. Такі фірми організують обслуговування на основі ділових відносин з готельними і іншими підприємствами на звичайних умовах туроператора. Торгові фірми стали активно займатися реалізацією туристичних послуг приблизно з початку 70-х років. Це відноситься, в основному, до великих роздрібних концернів і до торгово-посилочних фірм.

Спочатку універсальні магазини, прагнучи поліпшити обслуговування клієнтури, здавали в оренду свої приміщення для діяльності турагенств. Надалі, по мірі попиту, вони перейшли до практики організації в своєму складі формально не залежних туристичних фірм з обмеженою відповідальністю, які потім стали їх дочірніми фірмами. [3]

З метою швидкого і міцного завоювання ринку ці компанії почали калькулювати ціни турів з розрахунком лише на мінімальний прибуток, що було можливо завдяки величезному капіталу торгових фірм. Промислові фірми, що представляють насамперед галузі, обслуговуючі туристичний бізнес,