Міжнародний туристичний бізнес для Іспанії – одне з основних джерел одержання іноземної валюти. Туристські прибуття складають приблизно одну чверть від світового рівня, а надходження від туризму – десяту частину доходів від експорту. Уряди країни практикує політику висновку договорів про франчайзинг і управління з великими міжнародними готельними ланцюгами для використання торгової марки, технологій, системи керування і маркетингової мережі. Органи, які відповідальні за розвиток туризму в країні, співпрацюють з міжнародними організаціями.

Міжнародний і внутрішній туризм в Іспанії базується на соціальній політиці, що зв’язує плани туристського розвитку з планами соціально-економічного розвитку. Тому уряд країни визначив ціль і ресурси політики розвитку туризму, оцінив вплив цієї політики на виробництво, споживання, що оточує і соціальне середовище.

Туристська політика країни націлена на координацію розвитку туризму, а також визначили пріоритетні напрямки для забезпечення росту туризму в Іспанії:

захист туристів і їхнього вільного пересування, що включає в себе: спрощення поліцейського і митного контролю на границях; підвищення безпеки туристів і захист їх від несумлінної реклами; гармонізація страхування туристів і їхнього автотранспорту; інформування про їхні соціальні права;

гармонізація правил діяльності в індустрії туризму, що стосується: гармонізації податкової політики в різних країнах; взаємного визнання рівня кваліфікації і дипломів професійної підготовки; поділу відпускних періодів для зняття навантаження на туристську індустрію в пікові сезони;

регіональний розвиток туризму з метою його просування в нерозвинені регіони країни, що мають туристський потенціал.

Іспанія займає перше місце у світі по річному бюджеті для проведення політики просування за рубежем, що у 2003 р. склав приблизно 77,7 млн. дол.., з них більш 70% було надано урядом країни (додаток №1). Тісне співробітництво з приватним сектором здійснюється через його впровадження в організацію й облік висунутих їм ініціатив, особливо по просуванню специфічних і екологічних продуктів.

В Іспанії питання туризму координує Державний секретаріат з питань торгівлі, туризму та малого бізнесу, підлеглий Міністерству економіки. Крім Поль де Меретаріату Міністерству підпорядковуються: Центральна дирекція з туризму ( адміністративні питання, розробка загальних напрямів державної політики у сфері туризму); готельна мережа «Paradores» (83 готелі, розміщені в будинках, що становлять історичну цінність); два виставково-конгресних центри ( в Мадриді й Малазі) та Іспанський інститут туризму – «Turespaca».

Повноваження самого Міністерства економіки невеликі. Такі важливі функції, як ліцензування, сертифікація послуг, розробка стратегії розвитку туріндустрії є прерогативою місцевої влади. З метою координації їх діяльності в країні створена Рада з розвитку туризму, до складу якої входять представники державних органів влади всіх рівнів та представники приватного бізнесу. [15]

Іспанський інститут туризму «Turespaca» займається залученням іноземних туристів, здійснюючи рекламну діяльність та промоцію іспанських курортів за кордоном. Дана організація має широку мережу інформаційних офісів в Іспанії та 29 представництв у 21 країні світу. Інститут повністю фінансується з держбюджету.

Як результат, Іспанія посідає перше місце у світі за обсягом річного бюджету для проведення політики просування національного туристичного продукту за кордоном, 70% якого надається урядом країни.

Українсько-іспанське співробітництво

Уряд Королівства Іспанія визнав Україну як незалежну державу 31 грудня 1991 року. Дипломатичні відносини між Україною і Королівством Іспанія були встановлені 30 січня 1992 року шляхом підписання у Празі спільного комюніке. У серпні 1992 р. розпочало функціонування в Києві постійне дипломатичне представництво Королівства Іспанія в Україні. Візит Міністра закордонних справ Іспанії Франсіско Фернадеса Ордосеса в Україну 23 квітня 1992 року сприяв розвитку двосторонніх відносин. Під час цього візиту сторони підписали меморандум про консультації між Урядами двох країн, який передбачав, зокрема, періодичне обговорення міжнародних питань, теми роззброєння та двосторонніх відносин.8 лютого 1994 Іспанію відвідав з офіційним візитом Міністр закордонних справ Іспанії А.Зленко, якого супроводжувала група українських підприємців. Українського Міністра прийняв Король Іспанії Х.Карлос, відбулися зустрічі із Главою Уряду Іспанії Філіпе Гонсалісом та іншими міністрами. В ході візиту був парафований текст договору про дружбу і співробітництво між двома державами.

Під час робочого візиту заступника Міністра закордонних справ України Б.Тарасюка до Іспанії у лютому 1995 року відбулися зустрічі з Держсекретарем з питань ЄС Карлосом Вестендорпом і Держсекретарем з питань зовнішньої політики Франсіско Вільямом. Головна увага у ході цього візиту була приділена питанням майбутнього головування Іспанії в ЄС.

Наступним кроком у розвитку двосторонніх відносин було заснування у червні 1995 року Посольства України в Мадриді. Важливою подією двосторонніх відносин став державний візит до Іспанії Президента України Л.Кучми, який відбувся 7 жовтня 1996 року. Упродовж цього візиту була підписана низка двосторонніх угод: Договір про дружбу і співробітництво між Україною та Іспанією, Угода про економічне та промислове співробітництво, Угода про повітряне сполучення, Угода про співробітництво в галузі освіти, науки і культури, Угода про соціальне забезпечення громадян. Президента України Леоніда Кучму прийняв Король Іспанії Х.Карлос, який підтвердив підтримку Іспанії майбутньої інтеграції України в ЄС, а також схвально оцінив підписання 14 січня 1994 року Президентами трьох держав (України, США та Росії) тристоронньої заяви, відповідно до якої Україна підтвердила своє зобов’язання приєднатися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї як держави з без’ядерним статусом. У ході візиту відбулася зустріч Президента України Л.Кучми з Главою Уряду Іспанії Хосе Марією Аснаром, а також керівників зовнішньополітичних відомств двох країн. Упродовж всього періоду розвитку двосторонніх відносин найбільш інтенсивний етап політичного діалогу з Україною відбувається з огляду на інтеграційні процеси в Європі.