Методика дослідження внутрішнього ринку туристичних по-слуг ґрунтується на сполученні методів галузевого та тери-торіального аналізу і має за мету визначення національної ту-ристичної політики. Ця методика має конструктивне спряму-вання, основана на можливостях національного ринку і вклю-чає такі основні етапи:

оцінку умов та чинників функціонування національного ринку туристичних послуг;

комплексний аналіз рівня розвитку національного ринку;

визначення напрямків розвитку турринку та стимулювання ринкової діяльності.

Оцінка умов та чинників функціонування національного ринку туристичних послуг включає добір, аналіз та оцінку внутрішніх та зовнішніх економічних, політичних, соціальних, природних та інших умов і чинників, які впливають на розвиток національного ринку, його місце та роль на регіональному та світовому ринках.

Особливе місце серед чинників належить туристсько-гео-графічному положенню. Цей чинник можна розглядати як комплексний, оскільки, з одного боку, він є лімітуючим, бо ге-ографічне положення країни - величина стала, а з іншого, йо-го можна розглядати як стимулюючий, бо туристсько-географічне положення залежить від рівня розвитку національної транспортної мережі, її інтеграції в світову транспортну мере-жу, від науково-технічного рівня розвитку транспорту та інших складових інфраструктури.

Комплексний аналіз рівня розвитку національного ринку туристичних послуг має за мету визначен-ня стану внутрішнього ринку, його збалансованості відносно попиту/пропозиції та комплексно-пропорційного розвитку національної індустрії туризму, місця на регіональних ринках різного рівня.

Узагальнюючою характеристикою стану національного рин-ку туристичних послуг є туристичний процес. Турист, що прово-дить дозвілля в подорожі, та організації, метою економічної діяльності яких є забезпечення подорожування, виступають суб'єктами туристичного процесу. Туристичний процес є багато-плановим явищем, в межах якого сполучаються соціальні, економічні, культурні, психологічні та екологічні функції туризму.

Туристичний процес характеризується такими параметра-ми: обсяги переміщень або туристичні потоки, їх величина, структура, ритмічність, територіальність; обсяги діяльності по задоволенню потреб туристів в ході реалізації мети подорожі, що визначаються загальним обсягом надходжень від туризму в національний бюджет, в тому числі валютних надходжень, часткою національного туризму в світовому господарстві, на регіональних ринках послуг. Експортно-імпортні зв'язки та спрямованість туризму на внутрішній чи міжнародний ринок визначає сальдо туристичного балансу, яке є різницею між по-током в'їздного та виїзного туризму. Масштаби розвитку туриз-му засвідчує також показник зайнятості в туризмі. Таким чи-ном, характер туристичного процесу комплексно відбиває рівень споживання туристичних послуг.

При аналізі національного ринку туристичних послуг викори-стовується повний набір показників: натуральні (кількість ту-ристів), вартісні (надходження від туризму), трудові (кількість зайнятих) та локалізаційні (кількість та потужності обслуговую-чих підприємств). Ці показники можуть аналізуватися в абсо-лютних величинах, коли потрібно визначити поширення, тен-денції розвитку, або в відносних, коли необхідно визначити на-вантаження чи провести порівняльний територіальний аналіз. При цьому натуральні, вартісні та трудові показники можна розглядати як інтегральні, що характеризують національний ринок в цілому, а локалізаційні показники є частковими і харак-теризують перш за все розвиток мережі індустрії туризму.

Рівень споживання характеризується натуральними та вартісними показниками, які аналізуються перш за все в ди-наміці, що дозволяє визначити загальні зміни через середнь-орічні темпи росту. Аналіз натуральних показників дає змогу визначити через сальдо туристичного балансу спрямованість та характер споживання (внутрішній чи міжнародний туризм, іноземний чи закордонний). Натуральні показники використо-вуються також при визначенні видової та територіальної струк-тури туристичного потоку.

Рівень споживання забезпечується підприємствами націо-нальної індустрії туризму, що є суб'єктами ринку виробника, і їх діяльність характеризує пропозицію: її загальний обсяг, тен-денції розвитку, галузеву та територіальну структуру, характер турпродукту.

Аналіз стану національної індустрії туризму включає:

а) інвентаризацію наявних ресурсів туристичної галузі (ма-теріально технічних, трудових, грошових), туристсько-рекре-аційних ресурсів та територій;

б) їх оцінку за різними ознаками. Так, оцінювання туристсько-
рекреаційних ресурсів має за мету визначити міру їх унікальності, привабливості, атрактивності, можливості ви-користання в туризмі з огляду на економічну, соціальну ефективність та екологічні вимоги. Компонентний систем-но-структурний аналіз ресурсів сполучається з аналізом територіальним, результатом якого є визначення елементів територіальної структури туристсько-рекреаційних систем, їх видів, форм, ієрархії, спеціалізації на певних видах ту-ризму (з урахуванням граничних навантажень) і наступна делімітація.

Оцінка розвитку туристичної галузі передбачає визначення соціально-економічної ефективності діяльності суб'єктів національного ринку. Тут також галузевий аналіз поєднується з територіальним. Галузевий аналіз передбачає визначення рівня споживання населенням туристичних послуг та структуру цього споживання, а територіальний аналіз провадиться з метою визначення рівня розвитку та територіальної дифе-ренціації сфери гостинності, елементів територіальної струк-тури туристичної галузі, що дозволяє оцінити розгалуженість та територіальну доступність мережі для потенційного споживача.

Для визначення рівня споживання послуг гостинності може бути використаний відносний натуральний показник (кількість туристів, що припадає на одне місце чи номер готельного госпо-дарства) чи аналогічний вартісний. Визначення рівня розвитку сфери гостинності передбачає сполучення комплексних галузе-вих та територіальних досліджень. Про якість обслуговування певною мірою можна робити висновок за співвідношенням підприємств різного класу, що надають послуги розміщення, в структурі пропозиції. Результатом діяльності в сфері туризму є поєднання основних фондів і трудових ресурсів, таким чином, показники фондоємності та фондозабезпеченості об'єктивно характеризують стан сфери гостинності, але ці показники не по-даються в відкритій статистиці, що обмежує їх використання в економічному аналізі, так само як і показника продуктивності праці. Тому можуть бути використані відносні трудові показни-ки, наприклад, показник, що характеризує