Таким чином, гостинність поєднує діяльність готельного, рекреаційно-оздоровчого, санаторно-курортного господарств, харчування, торгового і побутового обслуговування, організації екскурсійної та дозвіллєвої діяльності, створюючи атмосферу доброзичливості і забезпечуючи гостю-туристу комфортне перебування в місці відпочинку та реалізацію мети подорожування з максимально можливими зручностями. Транспортні послуги в туризмі є невід'ємною складовою здійснення подорожі, умовою розвитку туризму і належать до основних послуг туристичної галузі. Якість, обсяг та характер транспортних послуг в туризмі залежать від рівня розвитку транспортного комплексу і стану транспортної інфраструктури, як невід'ємних складових господарського комплексу країни. [11,270]

Отже, підсумовуючи викладене, слід зазначити, що розвиток національного туристичного ринку забезпечується всім комплексом об'єктивних умов і чинників, які сприяють створенню і функціонуванню національної індустрії туризму як міжгалузевого комплексу, який спеціалізується на створенні турпродукту, здатного задовольняти специфічні потреби населення в проведенні дозвілля в подорожі шляхом виробництва та реалізації товарів і послуг туристичного призначення. Функціонування індустрії туризму скеровується національною туристичною політикою, мета якої полягає в координації бізнесових та державних зусиль задля ствердження позицій країни в світовому туристичному процесі, в світогосподарських соціально-економічних та соціокультурних системах. Умовами розвитку національного туристичного ринку є рівень розвитку національного господарського комплексу (особливо суміжних з туризмом галузей), що створює можливості для розвитку туристичної галузі і відповідної туристичної інфраструктури (мережа різнотипних засобів розміщення різного рівня комфортності - готелі, мотелі, туристичні бази тощо, інженерна інфраструктура). До умов, крім розвитку туристичної інфраструктури, можна віднести рівень розвитку транспорту, що складається з транспортної мережі, яка характеризується густотою та інженерно-технічними параметрами; транспортних засобів з їх технічними характеристиками (місткість, швидкість, комфортність тощо); транспортної інфраструктури (аеропорти, вокзали та інші засоби, що забезпечують транспортну роботу, включаючи автоматизовані системи управління). Транспортна складова з її інтенсивністю руху, доступністю (як економічною - рівень цін, так і формальною - витрати часу на те, щоб дістатися до аеропорту чи вокзалу) є важливою умовою формування як національного ринку туристичних послуг, так і його взаємодії на регіональному та світовому рівнях. Зазначені передумови створюють країні відносні переваги на ринках вищих рівнів, а наявність абсолютних переваг, забезпечена туристсько-рекреаційними природними і культурно-історичними ресурсами стимулює туристичний внутрішній і зовнішній попит. Споживання туристичного продукту, створеного національною індустрією туризму, забезпечується суб'єктами ринкової діяльності, а його рівень характеризує ефективність діяльності національного туристичного ринку: чим різноманітніший продукт здатна створювати національна індустрія туризму, тим ефективнішою як в економічному, так і в соціальному плані є її діяльність, тим більшу роль відіграє країна в світовому туристичному процесі. [11,273]

Характеристика стану внутрішнього ринку Ізраїля

Ізраїль – це невелика держава на Близькому Сході (південно-західна Азія), загальною площею всередині кордонів і ліній припинення вогню, включаючи Палестинську автономію, 20 770 кв. км. [Дод.1] Це вузька смужка суші: 470 км завдовжки і близько 135 км завширшки у найширшому місці. Площа суходолу - 20 330 кв. км. Площа рік та озер - 440 кв. км. Із заходу Ізраїль омивається Середземним морем, зі сходу – Мертвим, на півдні – Червоним. А ближче на північ країни розташовується прісноводе озеро Кінерет, в біблійські часи воно звалося Галилейським морем, як найбільше прісноводне озеро на цій землі. Країна межує з Ліваном на півночі, Сирією на північному сході, Йорданією на сході і Єгиптом на південному заході. Західний кордон проходить уздовж узбережжя Середземного моря. Столиця Ізраїля – Тель-Авів. Держава має сухопутні кордони з Єгиптом (255 км), Сектором Газа (51 км), Йорданією (238 км), Ліваном (79 км), Сирією (76 км), Західним берегом річки Йордан (307 км). Довжина морських кордонів - 1161 км. [12,184]

Державу Ізраїль було проголошено 14 травня 1948 р. на території Палестини у відповідності з рішенням Генеральної асамблеї ООН від 29 листопада 1947 р. про поділ Палестини на дві держави - єврейську та арабську. Єдиної конституції в країні немає. Її замінює ряд законів, основними з яких є:

Закон та Адміністративний указ 1948 р.;

Тимчасовий закон 1949 р. (про організацію законодавчих і виконавчих органів);

Закон про повернення 1950 р.;

Закон про громадянство 1952 р.;

Основний закон про кнесет 1958 р. тощо.

Глава держави - президент, який обирається кнесетом таємним голосуванням строком на 7 років без права переобрання на другий термін.
Нині Президент Держави Ізраїль - Моше Кацав, обраний 31 липня 2000 року. Приведений до присяги 1 серпня 2001 року. [16]

Законодавча влада здійснюється кнесетом (однопалатний парламент), що складається із 120 депутатів, які обираються строком на 4 роки шляхом загального прямого таємного голосування із застосуванням Пропорційного уряду.
Найбільші міста Ізраїля – це і вже згадані Тель-Авів (357000 осіб) і гірський Єрусалим (567000 осіб), портова Хайфа (246500 осіб) і сонячна Нетанія і, звичайно, знаменитий курорт на Червоному морі – Ейлат. [16]

Північна і центральна частини країни, де проживає більшість населения, ділиться на три частини:

- Прибрежна рівнина на заході, в якій розташовані великі міста Тель-Авів і Хайфа;
- Йорданська западина на сході, де знаходяться два внутрішні водойма Ізраїля (озеро Кінерет і Мертве море), сполучені між собою рікою Йордан;
- Гірський район центрального Ізраїля,