Курсова робота

на тему

„Оцінка туристичного ринку країни-партнера Чехії ”

Зміст

Вступ.......................................................................................................................3

Розділ 1. Науково методичні основи розвитку туризму.....................................5

Історія розвитку туризму, туристичних регіонів та їх класифікація..5

Тенденції розвитку міжнародного туризму..........................................8

Розділ 2. Характеристикасучасного стану розвитку міжнародного туризму..11

2.1 Туризм і його розвиток в сучасних умовах..........................................11

Розділ 3. Загальна харакиеристика країни

3.1 Географічне положення та природні умови.........................................14

3.2 Історія Чеської держави..........................................................................16

3.3 Політична система...................................................................................22

3.4 Економічний розвиток Чехії...................................................................23

Розділ 4

4.1 Природно-рекреаційні ресурси Чехії.....................................................25

4.2 Історико-культурні памятки Чехії..........................................................28

Розділ 5

5.1 Основні етапи розвитку туризму в Чехії...............................................36

5.2 Туристичне районування Чехії...............................................................39

5.3 Аналіз туристичного ринку Чехії...........................................................41

Висновок..................................................................................................................45

Список використаної літератури...........................................................................49

Додаток....................................................................................................................50

Вступ

Чехія являє собою унікальний туристсько-рекреаційний центр Східної Європи, який з входженням України в ринкову економіку і інтеграцією нашої країни в світову туристичну інфраструктуру набув визначного значення й для нашої держави (не дивлячись навіть на те, що з 28 червня 2000 р. Чехія скасувала безвізовий режим для громадян України).

Отже, актуальність теми визначається унікальним місцем Чехії, як туристично-рекреаційного центру європейського значення, вивчення якого являє як теоретичний, так і суто практичний інтерес з огляду на можливість співпраці українських та чеських операторів туристичного ринку.

Об’єктом дослідження є туристсько-рекреаційні ресурси Чеської республіки.

Хронологічні та географічні рамки дослідження. Хронологічні рамки охоплюють період від І ст. до н.е. (перші документальні свідчення про племена, які проживали на території сучасної Чехії) і аж до сьогоднішнього часу. Географічні рамки дослідження включають безпосередньо територію Чеської республіки, при цьому основну увагу приділено найбільш цінним з точки зору туристсько-рекреаційного використання містам і місцевостям (міста Прага, Брно, Карлові Вари, Маріанське-Лазне та ін.).

Огляд літератури. При написанні роботи були використані оглядові праці енциклопедичного типу (Страны мира / под ред. И. С. Иванова. – М., 1999; Страны мира / под ред. С. А. Семиницкого. – Минск, 1999; Юрковський В.М. Країни світу. – К., 1999), узагальнюючі праці з історії та географії Чехії (Мешвелиани К. Л. История южных и западных словян: Чехия и Словакия. – Тбилиси, 1982; Миштера Л. География Чехословакии. – М., 1984; Чехословакия / под ред. А. С. Мыльникова та ін.) а також різноманітні путівники (Друянов Б. М. Туристические маршруты по европейским городам и странам: Очерки. – М., 2001; Прага: Путеводитель / под ред. Г. Лихачёвой, В. Петрова. – М., 1996; Автомагистраль Е (по дорогам Болгарии, Чехословакии, Польши / под ред. А. Семашко. – Вильнюс, 1987 та ін.); також при написанні роботи були використані аналітичні статті розміщені у всесвітній мережі Internet.

Мета роботи полягає у поданні загальної характеристики Чехії і визначенні тих рекреаційних ресурсів країни, які дозволяють зробити висновок про Чеську республіку як про туристично-рекреаційний центр Східної Європи.

Структура роботи. Структурно робота складається зі вступу, трьох основних розділів, списку використаних джерел та одного додатку.

Розділ 1. НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ

1.1 Історія розвитку туризму, туристичних регіонів та їх класифікація

Статистика під поняттям «туризм» розуміє одну з форм міграції населення, не пов’язану зі зміною місця проживання чи роботи. На даний момент у міжнародній практиці застосовують визначення Міжнародної конференції по статистиці подорожей та туризму (Оттава 1991 р.) і схвалене ВТО, згідно його турист – це відвідувач, тобто особа, яка подорожує та здійснює перебування у місцях, що знаходяться за межами звичайного середовища, на термін не більше 12 місяців з будь-якою метою, крім занять діяльністю, що сплачується з джерела місця відвідування.

В зарубіжній практиці згідно аналізу концентрації руху в масштабах світу використовується розподіл туристичних макрорегіонів, запропонований Всесвітньою туристичною організацією:

Європа;

Америка;

Східна Азія та регіон Тихого океану;

Африка;

Південна Азія;

Близький Схід.

Але такий розподіл дає дуже загальне уявлення про певне явище. Такі регіони, як Америка чи Африка, є територіями з дуже великою площею. Туристичний рух та пропозиція по території поширюється нерівномірно. Подібна ситуація і в меншому регіоні, яким є Європа.

У зв’язку з цим з’явилася необхідність виділення в рамках регіонів території меншої площі – субрегіонів. Початково їх виділяли тільки в трьох регіонах: Африці, Америці та Європі, пізніше – у Східній Азії. Субрегіонів не виділяють тільки у двох регіонах, т.т. в Південній Азії на Близькому Сході. Причиною цього є надто мала частка цих територій у світовому туристичному русі та відносно невелика їх площа.

У Європі виділяють 5 субрегіонів:

1. Західна Європа (Австрія, Бельгія, Франція, Голландія, Ліхтенштейн, Люксембург, Монако, Німеччина, Швейцарія).

2. Північна Європа (Данія, Фінляндія, британські острови каналу Ла-Манш, Ісландія, Норвегія, Свальбард (Шпицберген та ін., острови архіпелагу Норвегія), Швеція, Великобританія, о. Ман (Великобританія), Овечі острови (Данія).

3. Центрально-східна Європа (Болгарія, Чехія, Польща, Словаччина, Румунія, Угорщина, Білорусь, Естонія, Литва, Латвія, Молдова, Росія, Україна).

4. Південна Європа (Албанія, Андора, Гібралтар, Греція, Іспанія, Мальта, Португалія, Сан-Маріно, Югославія, Чорногорія, Словенія, Боснія і Герцеговина).

5. Східно-середземноморська Європа (Кіпр, Ізраїль, Туреччина).

В Європі виразно простежується вплив політичного критерію у виділенні субрегіонів. Це особливо помітно в Центрально-Східному та Східно-середземноморському субрегіонах.

Америка нараховує 4 субрегіони:

Північний;

Центральний;

Південний;

Кариби.

Східна Азія і регіон Тихого океану формують такі 6 субрегіонів:

Північно-Східна Азія;

Південно-Східна Азія;

Австралія; Мікронезія (Океанія);

Меланезія (Океанія);

Полінезія (Океанія).

В Африці виділяють 5 субрегіонів:

Східний;

Північний;

Середній;

Південний;

Західний.

Іншим важливим критерієм сегментації ринку, на який слід звернути увагу, є поділ світу за рівнем економічного розвитку.

Вирізняють три групи держав:

1. Розвинуті (перший світ);

2. Ті, що розвиваються (третій світ);

3. Інші (другий світ).

У цю групу входять колишні соціалістичні країни разом з Китаєм, Монголією та В’єтнамом.

1.2 Тенденції розвитку міжнародного туризму

Серед туристичних таксономічних одиниць, які найчастіше вживаються у вітчизняній літературі, можна назвати такі: туристична територія, туристичний регіон, туристичний район, туристична місцевість.

Показником туристичних потоків є кількість