І західний турист на Кубу поїхав. Вже в 1990 році острів відвідали 300.000. туристів, а в 1995 році 200 кубинських готелів на 27.000 місць прийняли 700.000 туристів. На симпозіумі в Гавані наголошувалося, що за останні п'ять років Куба вийшла на перше місце серед карібських країн по динаміці розвитку індустрії туризму.

Не дивлячись на те, що туристична індустрія країни повністю контролюється державою, кубинці охоче йдуть на співпрацю з іноземним капіталом. На Кубі налічується понад 20 спільних підприємств, що діють в туристичній сфері. Ще більше число контрактів поміщене з іспанськими, канадськими, італійськими, німецькими і голландськими фірмами на управління готельним комплексом.

Зараз Куба займає четверте місце в Латинській Америці по числу відвідуючих її туристів, і, по оцінках багатьох експертів, є кращим місцем для відпочинку у всьому Карибському басейні. Згідно з останніми даними міністерства туризму, найбільше число туристів, що приїжджають Кубу, припадає на частку Італії (200.000 в 1996 році), Канади (162.000) і Іспанії (117.000). Росіян на Кубу щорічно приїжджає близько 20.000 чоловік. Серед латиноамериканських країн перше місце займає Мексика (37.000 туристів), а потім Аргентина (31.000) і Колумбія (25.000).

Загалом, перспективи іноземного туризму на Кубі виглядають вельми веселими. На туристів, охочих насолодитися відпочинком на Острові Свободи, не вплинула навіть серія вибухів в гаванських готелях цього літа. Отже з туризмом на Кубі начебто все гаразд. Інше питання, що далеко не все гаразд в країні в цілому. І за великим рахунком майбутнє туристичної індустрії залежить зовсім не від прогнозів міністерства туризму, а від розвитку політичної і економічної ситуації на самому острові, тобто від того, що буде з Кубою після Кастро.

Висновки

Отже, я розглянула становище міжнародного ринку туристичних послуг на сьогоднішній день. Хочу сказати, що Україні потрібно змінити свій напрямок в цій галузі і почати займатися залученням туристів не тільки з країн колишнього СРСР, а й з Західної Європи і інших частин світу. Для цього в нас є всі природні умови – з узбережжям Криму може порівнятись тільки французька рів’єра, а Карпати – непогане місце для лижного курорту. Але прибутку не буває без початкових витрат – нам треба поставити на набагато більш якісний рівень систему обслуговування туристів, і тоді, я впевнена, Україна теж стане туристичною державою.

Географія ж міжнародного туризму визначається пріоритетними для туристів чинниками привабливості тих або інших регіонів/країн. «Виконання країною певних функцій в світовому туристичному процесі залежить від рівня розвитку національної індустрії туризму, яка здатна задовольнити як потреби національного, так і зарубіжного туриста завдяки створенню конкурентоздатного туристичного продукту»[14, 16]. Створення такого турпродукту повинно базуватися не тільки на абсолютних цінностях, оскільки далеко не всі країни мають унікальні ресурси, а сусідні країни здебільшого мають тотожні ресурсні можливості, в той же час найінтенсивніший туристичний обмін спостерігається саме між сусідніми країнами, а спиратися на соціально-економічний і соціокультурний потенціал країни, здатний створити потужну індустрію туризму. Тобто, саме внутрішнє середовище економічної діяльності індустрії туризму забезпечує її конкурентні позиції на світовому та макрорегіональному туристичних ринках.

Тому в методиці дослідження національного ринку туристичних послуг так багато уваги приділяється оцінці середовища ринкової діяльності, бо визначення чинників і міри їх впливу дозволяє створити динамічні факторні моделі прогнозування ринкової ситуації та кон'юнктури на ринках вищого рівня, що робить дослідження об'єктивним і конструктивним. Методика дослідження внутрішнього ринку туристичних послуг ґрунтується на сполученні методів галузевого та територіального аналізу і має за мету визначення національної туристичної політики. Ця методика має конструктивне спрямування, основана на можливостях національного ринку і включає такі основні етапи: оцінку умов та чинників функціонування національного ринку туристичних послуг; комплексний аналіз рівня розвитку національного ринку;

Загальна схема дослідження виглядає таким чином: на першому етапі добираються чинники, визначаються їх факторні групи, факторні ознаки та параметри як кількісні так і якісні; на другому етапі чинники розподіляються на ті, що впливають переважно на розвиток внутрішнього ринку і ті, що впливають на зовнішньоекономічну діяльність; на третьому етапі зазначені чинники, розподілені за параметризованими факторними ознаками, розподіляються відповідно до характеру впливу на стимулюючі, стабілізуючі та лімітуючі.

Особливе місце серед чинників належить туристсько-географічному положенню. Цей чинник можна розглядати як комплексний, оскільки, з одного боку, він є лімітуючим, бо географічне положення країни - величина стала, а з іншого, його можна розглядати як стимулюючий, бо туристсько-географічне положення залежить від рівня розвитку національної транспортної мережі, її інтеграції в світову транспортну мережу, від науково-технічного рівня розвитку транспорту та інших складових інфраструктури.

Туристсько-географічне положення певною мірою сполучається з транспортно-географічним, але на відміну від останнього, яке визначається за обсягами діяльності та напрямками руху всіх видів транспорту і транспортних перевезень, туристсько-географічне положення визначає рівень "зв'язності" даної країни з іншими країнами регіонального та світового туристичного ринку і