Згідно з прогнозом Польського інституту туризму, середня річна динаміка туристичних рейсів в Польщу між 2004 та 2007 рр. зросте до 5%. Враховуючи видачу віз для туристів з країн, що не належать до Європейського Союзу, чисельність туристичних рейсів з Росії, Білорусії та України також зросте, а кількість туристів з Литви, Латвії та Естонії залишиться на тому ж рівні. За прогнозами, очікується значне збільшення кількості приїжджих з Німеччини (близько 5% щорічно), країн, що не є сусідами в Європейському Союзі (показник 8,4% щорічно), Північної Америки та решти заокеанських країн. Чисельність туристичних рейсів зросте з 14,3 у 2004 р. до 16,5 у 2007 р.

Передбачається ряд структурних змін стосовно туристичних рейсів у Польщу. В результаті змін росту головних сегментів: показник типових туристичних рейсів та робочих відряджень суттєво падатиме. Це відображатиметься на зростанні кількості туристичних рейсів в усі установи, призначені для проживання. Після дослідження, проведеного в 2004 р., не варто очікувати й суттєвих змін у кількості транзитних рейсів.

Незважаючи на нещодавнє стрімке зростання популярності Азії та Океанії, Середземноморський регіон залишається найбільшим світовим туристичним регіоном, що становить 33% світового туристичного маршруту. І хоча наслідки атаки 11 вересня, Палестино-Ізраїльського конфлікту та ситуації в Іраку в деяких країнах помітні й досі (Ізраїль, Єгипет, Сирія, Кіпр та Італія), вони змогли зберегти та навіть зміцнити свої позиції. Це було результатом глобалізації та масштабної популяризації наддержавних туристичних інтересів, а також концентрації, фактично, всіх вирішальних факторів у конкурентоспроможності туристичних напрямків, оскільки, потрібно зазначити, що всі ці фактори є вкрай суттєвими.

«Важливі відмінності багатьох природних та антропогенних факторів (клімат, природа, історична та культурна спадщина, розвиток готельної інфраструктури, фольклор, спортивні розваги та товариські місцеві організації тощо) у цьому регіоні позитивно впливають на конкурентоспроможність окремих держав та регіонів»[10, 31].

Нещодавні надходження від туризму в деяких країнах регіону також свідчать про вплив факторів глобальної охорони (небезпечні терористичні змови, катаклізми та катастрофи тощо). Проте очевидним є те, що цей фактор, із туристичної точки зору, є релятивізованим у глобальному контексті стосовно відновлення туристичного маршруту в Єгипет та Туніс після нападів у Балі, сумнозвісних подій у Всесвітньому торгівельному центрі, спроб відновити туризм у Таїланді, Індонезії, на Шрі-Ланці після низки катастрофічних цунамі. Зі свідчень інформативних джерел очевидним є те, що вплив нещодавньої катастрофи є скороминучим.

Іншою проблемою міжнародного туризму є зростання конкурентних цін між різними територіями Середземноморського регіону (зокрема Балкан, Малої Азії та Північної Африки). Така боротьба є очевидною та особливо агресивною у випадку з Єгиптом і Тунісом, які конкурують із новими ринками (Хорватією та Герцеговиною), Туреччиною, Грецією та Болгарією – країною на Чорному морі, яка нещодавно доволі вдало повернулась на міжнародний туристичний ринок із дуже привабливими та відносно дешевими туристичними пропозиціями.

Однак довгострокові прогнози свідчать про те, що конкурентна першість Середземноморського регіону має тенденцію до зниження, що частково спричинена зношенням «простих резервів» та збереженням конкурентної позиції завдяки сприятливим кліматичним умовам, а також високим стандартам туристичних послуг. Внаслідок впливу міжрегіональної конкурентності, орієнтованої на показник туристичного маршруту та прибуток, який призводить до руйнації природнього та культурного середовища, особливо гостро постає проблема зниження конкурентності. У результаті це призводить до зниження її конкурентності на туристичних ринках. Зростання інтересу з приводу туристичних особливостей Польщі (збільшення кількості поїздок до 20% в 2004 р.) свідчить на користь не лише змін у міжнародному туризмі, а й також конкурентоспроможності нашої держави на європейському ринку.

Розділ 3. Характеристика розвитку міжнародного туристичного бізнесу на прикладі Куби

Республіка Куба - держава і найбільший острів - розташована на архіпелазі Великих Антильських островів. «Територія Республіки Куба становить 110,86 тис. кв. км.»[13, 27] Вона включає, крім однойменного острова, майже 1600 дрібних прибережних острівців і острів Хувентуд (колишній Пінос). Острів Куба витягнутий у широтному напрямку на 1260 км, омивається на півночі і сході Атлантичним океаном, на півдні - Карибським морем, західний край острова розташований у Мексиканській затоці. На відстані 145 км на північ від Куби знаходиться півострів Флорида, відокремлений від Куби Флоридською протокою; на сході Навітряна протока шириною близько 90 км відокремлює від Куби острів Гаїті.

Берегова лінія Куби, ускладнена численними затоками, півостровами і прибережними рифами, має загальну довжину близько 5746 км. На північному узбережжі острова переважають рівнинні й ерозійно-тектонічні береги, на південному сході - скидні прямолінійні, на південному узбережжі і на острові Пінос - дельтового типу і біогенні (коралові і мангрові). Численні глибокі затоки - "сумки" - з прекрасними бухтами Кабаньяс, Маріель, Гавана, Матансас, Нуевітас, Ніпе - на півночі, Сьєнфуегос, Сантьяго-де-Куба, Гуантанамо - на півдні.

Рельєф. Рельєф переважно рівнинний. Морські акумулятивні й абразійно-акумулятивні, місцями східчасті рівнини займають периферичні частини острова Куба (півострова Гуанаакабібес, Сапата), південь острова Пінос і найближчі архіпелаги. Для внутрішніх районів країни характерні дельтові (флювіально-морські) й ерозійно-акумулятивні (флювіальні) рівнини, що часто утворюють підніжжя центральних височин, а також великі денудаційні рівнини, які сформувалися на виходах корінних порід. Височини і гори займають близько третини території Куби. На заході вони представлені серією горстових масивів (висоти 400-600 м), що утворюють Кордильєру-де-Гуанігуаніко. Численні височини, висотою не більше 400 м (Гавана-Матансас, Бехукаль-Мадруга, Санта-Клара, Нороесте-де-Лас-Вільяс), розташовані уздовж головної осі острова. У центрі острова Куба піднімається глибоко