Змістовності співпраці у галузі науки і техніки суттєво додав візит до СРВ у 2000 р. президента НАН України Б.Патона. За визнанням в’єтнамців, український внесок у становлення науки В’єтнаму є одним із найвагоміших.

Останніми роками між сторонами інтенсифікувалися обміни на експертному рівні, що свідчить про вихід на новий ступінь співробітництва, заснований на взаємній вигоді та врахуванні інтересів обох країн.

Слід зазначити, що подібність позицій сторін щодо актуальних міжнародних подій дозволяє Україні та В’єтнаму плідно співпрацювати у рамках міжнародних організацій, насамперед ООН.

Станом на вересень 2004 р. договірно-правова база відносин між Україною та СРВ налічувала 36 двосторонніх документів. Ще дві угоди парафовані та готові до підписання, п’ять документів наразі розглядаються сторонами.

Загальний обсяг торгівлі товарами і послугами між нашими країнами становив у 2003 р. 253,7 млн. дол. США.

Успішно працює на в’єтнамському ринку „Укрінтеренерго” (будівництво об’єктів енергетики). Ця компанія реалізувала у В’єтнамі контракти на суму понад 100 млн. дол. США. У СРВ також динамічно розвивають свою діяльність такі підприємства з українськими інвестиціями як „Вісорутекс” (виробництво натурального каучуку), „Тієнки” (переробка тропічних фруктів), „Лотос” (портові послуги). Зміцнює свої позиції на в’єтнамському ринку холдингова компанія „АвтоКрАЗ” – на одному з підприємств в’єтнамської державної корпорації „Вінакоул” збирають автомобілі „КрАЗ”.

В Україні діє 36 підприємств з в’єтнамськими інвестиціями обсягом понад 20 млн. дол. США.

Найбільш перспективними напрямами співробітництва вважаються енергетика, хімічна промисловість, машинобудування, судно- та літакобудування, космічна та мікробіологічна галузі, геологічна розвідка, видобуток та переробка корисних копалин, переробка сільгосппродукції.

Особливе значення сторони надають розвитку науково-технічного співробітництва. Його перспективи було обговорено у вересні 2004 р. у Ханої під час засідання Підкомісії з питань науково-технічного співробітництва.

Останніми роками активізувалася взаємодія між Україною та В’єтнамом у галузі освіти. На сьогодні в Україні здобувають вищу освіту понад 1000 в’єтнамських студентів. У травні 2004 р. у Ханої та Хошиміні проходив освітянський ярмарок, на якому було представлено понад 30 українських вищих навчальних закладів. Ярмарок відтепер проходитиме щорічно.

Активно розвиваються зв’язки між двома країнами на рівні провінцій СРВ та областей України, зокрема, між Харківською областю та провінцією Фу Хань, Тернопільською областю та провінцією Донг Най. У процесі становлення прямі стосунки між Києвом та Ханоєм.

Українсько-в’єтнамські відносини мають усі підстави розвиватися стабільно й динамічно. Згадуючи сторінки минулого, сповненого взаємною підтримкою у найтяжчих випробуваннях, сторони на усіх рівнях поглиблюють існуючі і знаходять нові сфери взаємодії, збагачують і зміцнюють одна одну, впевнено дивляться у майбутнє.

Висновки

На мою думку, туризм - це вид рекреації, пов'язаний із виїздом за межі постійного місця проживання, активний відпочинок, під час якого відновлення працездатності поєднується з оздоровлювальними, пізнавальними, спортивними і культурно-розважальними цілями.

Для територіальної організації та планування туристського господарства важливе значення мають класифікації туризму, сутність яких полягає у виокремленні класів, форм і видів туризму за найрізноманітнішими напрямами.

Досі немає чіткої загальноприйнятої класифікації туризму. Це пояснюється насамперед тим, що практично неможливо виокремити чисті форми і види сучасного туризму.

Класифікація туризму за видами і формами дає змогу розв'язати низку проблем розвитку і територіальної організації туристського господарства, визначати попит на окремі види туристських послуг і на цій підставі розробляти плани розвитку матеріально-технічної бази туризму.

Туризм можна класифікувати за найрізноманітнішими показниками: за метою, засобами пересування, характером, термінами і тривалістю подорожі, засобами розміщення тощо. У класифікації туристських подорожей і розподілі їх на види вирішальне значення має їхня мета. Щоправда, мандруючи, турист ставить перед собою не одну мету. Втім, залежно від індивідуальних потреб туриста, одна з них переважає.

Форми і види туризму різноманітні. Вони залежать від низки чинників: *

наявності й тривалості вільного часу; *

віку, статі, стану здоров'я, рівня духовного розвитку, особистих смаків людей і їхнього матеріального добробуту; розмаїтості природних умов і сезонності; *

наявності певних засобів пересування.

Внутрішній туризм обслуговує переважно громадян своєї країни, іноземний - туристів з-за кордону. Для кожної країни здійснення туристських подорожей її громадян за кордон буде пасивним туризмом, а приїзд іноземців - активним.

Плануючи розвиток туристського господарства, зокрема, його матеріально-технічної бази, не можна враховувати потреби тільки якогось одного виду туризму - іноземного або внут­рішнього, попиту тільки іноземних туристів або громадян своєї країни. Іноземний туризм перебуває під впливом політичних обставин, наприклад, загострення відносин між державами може призвести до скорочення або навіть згортання туристських зв'язків. За таких умов, коли сповільнюється або скорочується обсяг іноземного туризму, внутрішній туризм є „амортизатором" для туристського господарства загалом.

Розвиткові внутрішнього туризму не у всіх країнах приділяється достатня увага, проте щороку його економічне значення зростає. Хоча внутрішній туризм і не забезпечує притоку іноземної валюти, але він пожвавлює економічну кон'юнктуру, сприяючи розвиткові туристського господарства.

У Законі України „Про туризм" подається інший поділ. Вказано, що туризм є іноземний, внутрішній та зарубіжний. До першого належать іноземці, котрі подорожують територією України, до другої - особи, котрі подорожують в межах своєї країни, і до третьої групи належать громадяни України, які подорожують за кордоном. Вважаємо цю класифікацію (за напрямом здійснення туристичної подорожі) недостатньою для законодавчої бази, хоча цілком виправданою з погляду держави, адже пріоритетним видом туризму для України залишається іноземний (в'їзний) туризм як вагомий чинник поповнення валютними надходженнями державного бюджету та створення додаткових робочих місць.

Плановий туризм - це внутрішній туризм за маршрутами, розробленими і організованими відповідними туристичними організаціями,