ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Реферат
на тему:
«Основні причини виникнення екологічної кризи. Наслідки забруднення навколишнього середовища.»
Зміст
Вступ
І. Історичні корені екологічної проблеми України.
ІІ. Причини виникнення екологічної кризи.
ІІІ. Наслідки та проблеми забруднення навколишнього середовища:
1. Геологічні проблеми.
2. Експлуатація залізорудних родовищ.
3. Відторгнення родючих земель під гірничі відводи.
4. Запилення і загазованість повітряного басейну.
ІV. Шляхи виходу з екологічної кризи.
Висновок
Список літератури
Вступ
Людство на кінець другого тисячоліття дедалі більше усвідомлює, що саме життя на планеті перебуває в небезпеці. Занепокоєність долями цивілізацій на планеті і усвідомлення масштабності цього процесу проявляється у розвитку руху за збереження навколишнього середовища і появі численних ініціатив у всіх сферах життя суспільства.
Нині світ знаходиться на початку XXI ст. і можна константувати, що за останні роки людство завдяки ряду спільних заходів, науково-технічному прогресу, здійсненню “зеленої” революції, розвитку біотехнологій, проведенню ряду економічних, законодавчих реформ зуміло дещо змінити ситуацію в справі охорони навколишнього середовища. За заявою керівника ЄС, Європа третього тисячоліття хотіла б бути екологічно чистою.
Однією з особливих турбот в Європі є стічні води. Ця проблема безпосередньо торкається України: в Україні не має практично жодної річки, рівень забруднення якої не перевищував би критичного. Водночас європейська комісія пропонує всім країнам членам ЄЕС, щоб всі населені пункти, де проживає більше 20 тисяч осіб, мали власну систему водоочищення. Будівництво очисних споруд переживає бум, інвестиції в цю сферу не мають прецедентів. Лише по цьому прикладу можна зробити висновок, що тепер ми маємо справу з прямим вступом екології в ринковий процес. Дегідратація стічних вод приводить до отримання великої маси сухих речовин, які можна спалювати, скидати на звалища або використовувати в землеробстві. Перші 2 шляхи використання є безперспективними, тому екологи Європи звертають свої погляди на сільське господарство. Вони стверджують, що мільйони тон сухих речовин можна вивозити на поля, щоб частково замінювати ними деякі добрива. Головне, щоб разом з цими добривами не потрапляла отрута і щоб концентрація важких металів була в нормі. Землероби ж вимагають в свою чергу від законодавців, щоб за своїм ефектом ці речовини не поступалися класичним добривам і, що в разі будь-яких відхилень у стічних відходах, вони не нестимуть відповідальності перед клієнтами, а також розраховують при застосуванні названих замінників отримати агрономічне сприяння.
Цей приклад показує, що нині діяльність щодо охорони навколишнього середовища має тенденцію бути якомога економічно вигіднішою, а в цілому від реалізації такої програми виграє все людство.
I. Історичні корені екологічної проблеми України
Українська економіка останнього століття традиційно орієнтувалася на розвиток енергомістких і ресурсоспоживаючих технологій. Це відбувалося завдяки промисловій інфраструктурі, що базувалася на розвитку гірничодобувного виробництва, хімії, металургії та важкого машинобудування. Прагнення взяти від природи якомога більше і в найкоротші строки призвела до величезного дисбалансу в системі “суспільство-екологія”, забруднило землі, повітря, води, зіпсувало ландшафт. Майже 1/3 території опинилася забрудненою радіонуклідами. Корені деформованої структури слід шукати ще в XIX ст., коли в царській Росії Україна використовувалася для переміщення товарів та послуг, з цим пов’язане виникнення густої мережі залізниць, поява великих промислових центрів. Крім того, йшов розвиток гірничої, металургійної, машинобудівної промисловості. Далі в Україні почав швидко розвиватися процес будівництва устаткування для гірничої та металургійної промисловості, оскільки раніше ці машини імпортувалися. Згодом Україна стала машинобудівним центром Російської імперії, а потім Радянського Союзу. За радянських часів Україна стала одним з головних виробників озброєння та військової техніки. Вся структура української промисловості орієнтувалася на розвиток енергомістких виробництв, що залежали від енергоносіїв, які постачалися з інших частин Союзу. Україна займалася видобутком мінералів для постачання їх в країни РЕВ (Рада економічної взаємодопомоги) та інші регіони Союзу.
Майже ніколи економіка республіки не була направлена на задоволення власних інтересів і потреб. Із зростанням обсягів виробництва ситуація дедалі погіршувалася, так як центральний уряд недооцінював ролі охорони навколишнього середовища, а власних коштів республіка на такі цілі не мала.
Характерними рисами української економіки на початку 90-х років XX ст. були:
морально застарілі технології;
створений нераціональним господарюванням ландшафт та поганий стан виробничого і житлового фондів;
неефективне управління державними промисловими, сільськогосподарськими і торгівельними організаціями, створеними в період центрально планованої економіки;
низька продуктивність праці та нераціональна розстановка і використання робочої сили;
низька виробнича мораль і відсутність трудової дисципліни.
Наслідком всього переліченого є розбалансований стан навколишнього середовища, яке за багатьма аспектами перебувало в критичному стані.
II. Причини виникнення екологічної кризи
Проблема взаємовідносин людини з природою притягувала увагу великих вчених всіх епох, починаючи з античного часу, звідки дійшло до нас уявлення про виснаження природи в зв’язку з розвитком цивілізації, знищенням лісів, шляхом розширення використовуваних земель. Деградація навколишнього середовища на фоні індустріального й аграрного розвитку стала очевидною в другій половині 19 ст.: змінилися ландшафти земель, зникло багато видів тварин та рослин, виникли перші ознаки виснаження невідновних та погіршення якості відновлюваних ресурсів. Усе це визвало в кінці минулого століття появу суспільного руху за збереження дикої природи та раціоналізацію землекористування. Почали прийматися міжнародні заходи по охороні органічного світу, вводитися національні законодавства з природокористування. У зв'язку з невтішними соціально-економічними прогнозами Римського клубу і констатацією глобальної екологічної кризи К. Доксиадіс стверджував, що для нормальної екологічної рівноваги необхідна повна перебудова структури світового землекористування і відведення на доллю природи 80% суші, під сільського господарство не більше 10%, а на урбанізовані території і помислові комплекси всю іншу територію.
Але історично ситуація склалася інакше. Переслідування ідеї “підкорення природи”,