Виконання країною певних функцій в світовому туристичному процесі залежить від рівня розвитку національної індустрії туризму, яка здатна задовольнити як потреби національного, так і зарубіжного туриста завдяки створенню конкурентоздатного туристичного продукту. Створення такого турпродукту повинно базуватися не тільки на абсолютних цінностях, оскільки Далеко не всі країни мають унікальні ресурси, а сусідні країни здебільшого мають тотожні ресурсні можливості, в той же час найінтенсивніший туристичний обмін спостерігається саме між сусідніми країнами, а спиратися на соціально-економічний і соціокультурний потенціал країни, здатний створити потужну індустрію туризму.

Тобто, саме внутрішнє середовище економічної діяльності індустрії туризму забезпечує її конкурентні позиції на світовому та макрорегіональному туристичних ринках. Тому в методиці дослідження національного ринку туристичних послуг так багато уваги приділяється оцінці середовища ринкової діяльності, бо визначення чинників і міри їх впливу дозволяє створити динамічні факторні моделі прогнозування ринкової ситуації та кон'юнктури на ринках вищого рівня, що робить дослідження об'єктивним і конструктивним. Методика дослідження внутрішнього ринку туристичних послуг ґрунтується на сполученні методів галузевого та територіального аналізу і має за мету визначення національної туристичної політики. Ця методика має конструктивне спрямування, основана на можливостях національного ринку і включає такі основні етапи: оцінку умов та чинників функціонування національного ринку туристичних послуг; комплексний аналіз рівня розвитку національного ринку;

Загальна схема дослідження виглядає таким чином: на першому етапі добираються чинники, визначаються їх факторні групи, факторні ознаки та параметри як кількісні так і якісні; на другому етапі чинники розподіляються на ті, що впливають переважно на розвиток внутрішнього ринку і ті, що впливають на зовнішньоекономічну діяльність; на третьому етапі зазначені чинники, розподілені за параметризованими факторними ознаками, розподіляються відповідно до характеру впливу на стимулюючі, стабілізуючі та лімітуючі.

Особливе місце серед чинників належить туристсько-географічному положенню. Цей чинник можна розглядати як комплексний, оскільки, з одного боку, він є лімітуючим, бо географічне положення країни - величина стала, а з іншого, його можна розглядати як стимулюючий, бо туристсько-географічне положення залежить від рівня розвитку національної транспортної мережі, її інтеграції в світову транспортну мережу, від науково-технічного рівня розвитку транспорту та інших складових інфраструктури.

Туристсько-географічне положення певною мірою сполучається з транспортно-географічним, але на відміну від останнього, яке визначається за обсягами діяльності та напрямками руху всіх видів транспорту і транспортних перевезень, туристсько-географічне положення визначає рівень "зв'язності" даної країни з іншими країнами регіонального та світового туристичного ринку і оцінюється саме за обсягами пасажирської роботи на лінійних та чартерних рейсах, інтенсивністю та зручністю пересувань. «Основним показником, який можна використати для оцінки туристсько-географічного положення, може бути інтенсивність безпересадочного руху»[13, 21]. Туристсько-географічне положення може бути оцінено за допомогою методів теорії графів та графоаналітичних показників, до того ж побудований граф може бути метризованим, що дозволить ввести кількісні параметри в подальший аналіз. Таким чином, туристсько-географічне положення дозволяє оцінити рівень зв'язності даного національного ринку з іншими, комплексно відбиваючи умови зовнішнього ринку.

Розділ 2. Чинники та умови геопросторової організації туристичного господарства в Чехії

2.1. Природно-рекреаційний потенціал розвитку туристичного ринку Чехії

Чехія – країна височин і середньовисотних гір. На зах. – Чеська височина, на півд.-зах. – Шумава, на півн.-зах. – Рудні гори (Крушне-Гори). Клімат помірний, перехідний від морського до континентального. Найважливіші ріки: Лаба (Ельба) з притокою Влтава; Одра (Одер).

Історично знаходячись на перетині численних торгово-економічних шляхів, у середині "європейського будинку", володіючи високим ступенем територіальної контактності (більш половини європейських держав є для Чехії найближчими сусідами) Чеська Республіка має великі можливості для переносу на свій ґрунт передових досягнень науки і техніки, культури виробництва, прогресивних форм організації праці, методів підготовки кваліфікованих кадрів.

Це дозволило країні ще до другої світової війни міцно ввійти в першу десятку індустріально розвинутих країн світу, досягти досить високого життєвого рівня населення.

Чехія розташована на Богемському плато, яке простягнулося через усю країну із заходу на схід. Західна частина країни з трьох сторін обрамлена гребенями гір, що огинають Чеський масив. У Північній Моравії знаходиться гірська група Бескид. Мальовнича, не дуже висока Чешсько-Моравська височина відокремлює Чехію від Моравії.

Чеський масив – сильно зруйновані средневисотні гори, складені в основному твердими кристалічними породами. Їхні підняті краї, що майже збігаються з державним кордоном країни, лише в окремих місцях перевищують 1000 метрів: на північному сході – це Йізерські гори і Крконоше, на північно-заході – Крушніє гори, на південно-заході – Чеський ліс і Шумава. На сході і південно-сході Чеський масив обмежений невисокою (до 800 метрів) горбкуватою Чешсько-Моравською височиною, що відрізняється родючими ґрунтами.

Йізерські гори – це великий гірський масив висотою до 1100 метрів. Великі високостовбурні ліси, кришталево чисті струмки з піщаним дном, торфовища з невеликими озерцями і достаток дичини – усе це характерно для описуваного району.

У Південній Чехії простирається Шумава – широкий пояс невисоких гір з мальовничими льодовиковими озерами. Гори в основному складені гнейсами і гранітами. У долинах багато торф'яних боліт, де беруть початок численні струмки і річки, зокрема ріка Влтава. У лісах, що покриває схили Шумави, переважає ялина і ялиця. Вони багаті звіром, дичиною і лісовими ягодами, зокрема чорницею і лісовою ягодою, які йдуть навіть на експорт. У гірських районах одним з головних занять населення здавна були заготівля і сплав лісу. На базі значних запасів деревини на Шумаві склалася деревообробна промисловість, а також велике паперове