системи УкрСЕПРО. Ця вимога є обов’язковою для всіх підприємств, незалежно від форми власності та відомчого підпорядкування.
Будь-які підприємства харчування повинні використовувати виключно сертифіковане устаткування, всю свою сировину та продукцію повинні зберігати у відповідних для цього місцях.
Оцінку і контроль якості послуг підприємств громадського харчування здійснюють відповідні служби за допомогою аналітичних (фізико-хімічних, мікробіологічних, медико-біологічних) експертних і соціологічних методів.
Класифікація за класом та рівнем обслуговування закладів громадського харчування здійснюється відповідними службами на підставі діючого стандарту.
В Україні на сьогоднішній день ще не сформований достатньо ринок послуг харчування, відповідно і «шкутильгає» їх якість. Натомість у країнах Західної Єврорпи та США це ринок є перенасичений, тому власники закладів громадського харчування боряться за кожного клієнта саме якістю послуг та обслуговування в цілому. Так якщо в регіоні є лише один заклад, що надає послуги певної якості, тоді немає стимулу цьому закладу підвищувати рівень обслуговування клієнтів. З іншого боку, коли таких закладів є багато, тоді вони починають конкурувати між собою. В такому випадку споживач оцінює рівень якості наданих послуг підприємством та порівнює його з іншим. Дана оцінка є, на мою думку, найбільш значущою, тому що споживач самостійно дає оцінку і робить порівняння.
Висновки
Туристична індустрія в Україні невпинно зростає. Відповідно зростає і потреба у створені нових чи реставрації (відновленні) старих туристських підприємств, закладів розміщення та харчування. Тому зараз і постає проблема в оцінці, аналізі надання туристських послуг в цілому, адже тільки при аналізі усуваються недоліки, запроваджуються нові технології (автоматизація). Відкриваються нові ринки збуту турпродукту, а отже і розширюється маркетингова діяльність підриємства.
В наш час більшість туристських підприємств не організовують нові та вдосконалюють старі туристичні маршрути, а відправляють туристів закордон. Повинна відбутися переорієнтація туристичних потоків з виїзного у в’їзний та внутрішній. Тому що так виграють всі: туристські підприємства будуть отримувати більші прибутки, держава отримуватиме більше надходжень у бюджет і відбудеться відродження Карпатського регіону, як туристичного центру. На прикладі туристського підприємства «Євротур» інші повинні розвивати рафтинг, гірський байкінг та інші екстримальні види туризму.
На сьогоднішній день наш регіон взяв курс на розвиток сільського зеленого туризму. Це беззаперечно добре, оскільки сприяє підняттю рівня життя місцевих жителів. Але також керівництво має залучати інвестиції для спорудження великих туристичних комплексів, таких як «Буковель», «Карпати» та інші. Адже тільки тут туристам може бути наданий високий рівень послуг на рівні з закордонними готелями. Такі заклади повинні представляти регіон поза межами нашої держави. База відпочинку «Карпати» є зразковим прикладом розвитку саме цієї сфери туризму. Побудована наприкінці 90-х років база і по сьогоднішній день є візиткою Карпатського регіону. За роки функціонування база відпочинку «Карпати» значно вдосконалила рівень обслуговування. Саме тут проводилося багато конференцій, серед яких можна виділити семінар ВТО, де був присутній голова цієї організації. Головним недоліком роботи туристичного комплексу є його замкнутість, адже не часто можна почути чи побачати рекламу підприємства, як туди потрапити тощо. В наш час знаковим є наявність інтернет сторінки, яка у бази відпочинку відсутня. Ресторан бази відпочинку може похизуватися своїм приміщенням (3 бенкетні зали, бар, літній майданчик). Тут можна скуштувати багато страв вітчизняної та зарубіжної кухні. Та все ж необхідно покращуати технологію зберігання та приготування продукції, не потрібно забувати про новітні технології як в ресторані, так і на базі відпочинку в цілому. Також знаковим є співвідношення ціна-якість наданих послуг, що значно поступається закордонним конкурентам.
Перелік використаної літератури
Любіцева О.О. «Методика розробки туру», Київ, «Альтпрес», 2003р.
Роглєв Х.Й. «Основи готельного менеджменту», 2004 р.
Лук’янова Л.Г. «Уніфіковані технології готельних послуг», 2001 р.
Національні стандарти України «Заклади ресторанного господарства. Класифікація». ДСТУ 4281:2004. – Київ, 2004 р.
Доцяк В.С. «Українська кухня: технологія приготування страв». – Київ: Вища школа, 1995 р.
Михайличенко Г.І. «Практика організації туристичних подорожей: Навчальний посібник». – Київ, 2003 р.
Федорченко В.К., Лук’янова Л.Г., Дорпошенко Т.Т., Мініч І.М. «Уніфіковані технології готельних послуг: навчальний посібник». – Київ: Вища школа,
2001 р.
Федорченко В.К., Мініч І.М. «Туристський словник-довідник». – Київ: Дніпро, 2000 р.
Киф’як В.Ф. «Організація туристичної діяльності в Україні». - Чернівці: Зелена Буковина, 2003р.