то місце забору питної води має знаходитися вище, а ділянка для умивання, купання, миття посуду, прання одягу і білизни - нижче за течією річки. Місце для ночівлі обирають вище від населених пунктів, бо вода там чистіша. Не можна розбивати табір на крутому березі річки біля його краю, підмитого водою, бо він може обвалитися. Мало придатними для цього є також низькі заболочені береги річок і озер, оскільки під час зливи береги можуть бути затоплені. Крім того, при-родні умови таких місцевостей шкідливі для здоров'я.
Особливої уваги під час стоянки вимагає поводження з вогнем. Щоб запобігти виникненню пожежі, місце для багат-тя слід облаштувати з підвітряного боку, щоб іскри не мог-ли досягти наметів, і на небезпечній відстані від дерев і кущів. Вогонь розпалюють на розчищеному від трави і дер-ну місці. Не можна розкладати вогнище на торф'яному ґрунті, бо він може спалахнути навіть через кілька днів.
Рубати дерева для вогнища категорично заборонено. Це припустимо лише в тих випадках, коли хтось потребує негайної медичної допомоги (виготовити ноші для хворого чи пораненого, швидко навести переправу через річку або ущелину в разі стихійного лиха, витягти людину з трясовини тощо) Планування бівуака здійснюється керівником походу Господарчі справи покладаються на завгоспа і чергових Роботи, пов'язані з влаштуванням ночівлі, повинні виконуватись чітко, швидко, організовано, без метушні. Частина групи розчищає місце для табору, ставить намети, розкла-дає спальні мішки, інші збирають сухий хмиз, якого б вистачило не тільки для приготування їжі, а й для нічного багаття і на ранок. Після встановлення наметів відповідальні за багаття розпалюють вогонь, а чергові носять воду, готують їжу. Усі ці роботи виконуються під наглядом старшого чергового або керівника групи. Без їх дозволу ніхто не може навіть ненадовго покинути територію табору.
Якщо ночівля передбачається в населеному пункті (це практикується, як правило, взимку), то слід заздалегідь подбати про підготовку приміщення. З цього приводу бажано мати домовленість ще на підготовчому етапі організації походу. У разі необхідності прийнятний ще один варіант: два-три фізично сильних учасники походу випереджають групу, щоб підшукати і підготувати приміщення для ночівлі. В разі необхідності організації тривалої стоянки вимагається дотримання таких умов:
погодження місця і термінів базування і одержання дозволу землевласника на влаштування бівуака;
розташування бази неподалік від шляхів сполучення (дорога, траса, шосе) і засобів зв'язку (телефон, пошта, телеграф);
відведення місця для кухні і намету для зберігання харчів, спорядження і обладнання;
> обрання місця для прийому їжі і виконання камеральних робіт;
> підготовка місця для штабного намету (де зберігалася б і групова аптечка);
> визначення місця для забору води, миття посуду, умивання і купання, прання одягу;
> відведення місця для туалетів і ями для сміття.
Загальною і обов'язковою вимогою до стоянки є її без-печність, зручність, затишність і відповідність усім іншим вимогам.
Туристські маршрути
Будь-яка туристська подорож здійснюється за певним маршрутом. Маршрут виступає як невід'ємна складова туризму і найпоширеніша його форма.
Туристські маршрути дуже різноманітні за регіонами подорожі, природним середовищем, способом пересування і визначаються інтересами та особистими уподобаннями учасників походу. Одних більше влаштовує переміщення між пунктами маршруту автобусом, поїздом, літаком, теплоходом з ночівлею в комфортабельному готелі - інші віддають перевагу пішохідним походам у горах річковим подорожам на човнах з відпочинком на природі в похідних наметах.
Будь-яка подорож має привабливі сторони. При цьому важливо, щоб кожний турист обрав собі маршрут до душі. Адже навіть найцікавіший маршрут може не сподобатись туристам, які сподівалися зовсім на іншу за змістом подорож. Наприклад, літній людині, яка мріє про спокійний відпочинок, не підходить багатоденний гірський похід. Так само групі студентів, яким до вподоби ночівля на природі і пісні біля багаття, не варто пропонувати екскурсійну подорож на автобусі з проживанням у готелі.
Класифікація туристських маршрутів. Не існує абсолютно однакових туристських маршрутів: кожен з них має свої особливості, хоча навіть між абсолютно різними маршрутами є багато спільного.
Для зручності обліку, планування і практичного використання всі маршрути можна умовно об'єднати в кілька груп на основі певних ознак за змістом охопленням території, сезон-ністю, способом пересування, тривалістю, складністю і т. ін.
За особливостями побудови траси туристські маршрути можна поділити на лінійні, кільцеві, радіальні.
Лінійні маршрути починаються в одному, а закінчуються в іншому географічному пункті. Вони проходять щонайменше через два, а то й три - чотири і більше населених пунктів, або туристських господарств.
Основною умовою організації лінійного маршруту є доступність для туристів початкового пункту чи головної турбази і можливість безперешкодного від'їзду з його кінцевого пункту. Переходи через гірські перевали, сплав по річці на човнах є здебільшого лінійними маршрутами.
Кільцеві маршрути, так само як і лінійні, можуть проходити через кілька пунктів або турбаз, але початковою і кінцевою точкою подорожі є той самий пункт. Перевагою таких маршрутів є те, що вони обслуговуються одним туристським господарством чи тур фірмою. Самодіяльним групам це полегшує зворотний шлях після завершення подорожі.
Радіальні маршрути розраховані на виїзд або вихід туристів на екскурсії і в походи різної тривалості поблизу турбази чи населеного пункту, що є основним місцем їх перебування. Типовим зразком радіального маршруту є туристські маршрути екскурсійного характеру для ознайомлення з історико-культурними пам'яткам великих міст. У зимовий період на таку форму роботи переходять гірські турбази у зв'язку з підвищеною небезпекою сходу лавин. Наявність канатних підйомників і пологі снігові схили створюють хороші умови для гірськолижного спорту і активного відпочинку.
Лінійні і кільцеві маршрути часто