1
Основи техніки виконання поштовха класичного.
Поштовх класичний – швидкісно-силова вправа, під час якої штангу одним безперервним рухом спочатку піднімають на груди (перший прийом) (рис. 8), а потім від грудей (другий прийом) (рис. 9.).
Для поштовху характерне більше м’язове навантаження, що супроводжується затримкою дихання та натужування. Вага штани на 20 - 30% більша ніж у ривку, тривалість вправи 6 – 9с.
На рис. 10 представлена структура рухових дій під час виконання поштовху.
Перший прийом піднімання ваги на груди складається з підготовчих та основних дій. Під час виконання поштовху використовуються ті ж різновиди старту, що і під час ривка, але використання вужчого хвату дає можливість спортсмену докласти до штанги значних зусиль.
Положення плечового поясу під час старту на 10-15см. вище ніж у ривку.
Перший період – тяга має ті ж фази, що і ривок. Під час піднімання штанги на груди атлети докладають (відносно штанги) менших зусиль, ніж у ривку. Так, в момент відокремлення штанги від помосту величина зусиль, прикладених до опори дорівнює 115 - 120% ваги штанги, а максимальне значення досягає 140 – 170% (фази фінального розгону і безпосереднього підсіду). До менших показників знижуються зусилля на початку фази амортизації (75 - 85%), а фаза попереднього розгону довша (0,52 с.), ніж у ривку (0,45 с.), щ пов’язане з більшою вагою штанги.
Другій період – підрив – складається з тих самих фаз, що і ривок (амортизація, фінальний розгін). Фаза амортизації під час піднімання штанги на груди становить 0,15с., а фаза фінального розгону 0,14с. Під час виконання тяги та підриву слід використовувати пружні властивості грифу, котрі будуть тим більшими, чим активніше спортсмен діятиме на штангу.
Третій період – присід – складається з фаз безпосереднього та опорного присіду, а також з фіксації штанги в присіді. Тривалість безпосереднього присіду 0,10 – 0,11с., а опорного – 0,30-0,50с. Спортсмен розташовує стопи ніг таким чином, щоб носки були дещо розвернуті назовні до . Атлет кладе штангу на груди та одночасно з цим виводить лікті вперед. Центр тяжіння – на середині стоп. При цьому спина прогнута, гриф лежить на верхній частині грудей і дельтоподібних м’язах. Рис.11.
Четвертий період – вставання – виконують дуже швидко, застосовуючи амортизаційні властивості м’язів ніг. Рух починається з енергійного розгинання ніг і подавання тулуба трохи вперед.
Другий прийом – поштовх штанги від грудей складається з 7 періодів і 8 фаз, а рухові дії поділяють на підготовчі на підготовчі, основні та заключні.
Підготовчі дії. У вихідному положенні для поштовху необхідно забезпечити стійке і надійне утримання ваги штанги на грудях і зберігати вертикальне положення, в якому лінія ваги системи атлет – штанга проходить посередині опори чи ближче до центрів гомілковостопних суглобів.
Оптимальний час утримання ваги на грудях – 1-3 с.
Основні дії у поштовху складаються із 4 періодів та 7 фаз. (рис. 10)
Період попереднього присіду складається з фази вільного падіння та фази активного гальмування.
Фаза вільного падіння починається під час руху штанги вниз разом з атлетом, який виконує напівприсяд.
Через 0,20 – 0,30 с. починається фаза активного гальмування. Початок фази визначається від моменту зростання опорної реакції до моменту зупинки і найбільшого кута згинання ніг у колінних суглобах. Тривалість фази – 0,14с. глибина напівприсіду 8-12%, залежно від зросту та вагової категорії спортсмена. Кути у колінних суглоба становлять в середньому (від 114 до ).
Завдання першого періоду – здійснення жорсткої взаємодії між ланками кінематичної системи атлет-штанга й переміщення ваги вертикально вниз.
Період виштовхування складається з двох фаз – зупинки та посилання штаги вверх.
Фаза зупинки використовується з метою зміни режиму роботи м’язів ніг. Тривалість фази – 0,03-0,07с.
Фаза посилання починається від граничного згинання ніг до максимального їх розгинання у колінних суглобах. Тривалість фази – 0,20-0,35с. Зусилля на опору становить у середньому 223% ваги штанги. Швидкість руху штанги становить 1,40-1,60 м/с.
Присід складається з фаз безпосередньою та опорного присідів. Тривалість періоду – 0,45-0,55с.
Фаза безпосереднього присіду починається від моменту максимального розгинання ніг у колінних суглобах до торкання ногами помосту. Тривалість фази становить – 0,16-0,26с.
Безопорний підсід атлет виконує під час активної взаємодії із штангою. Присідаючи, спортсмен ре тільки супроводжує штангу руками, але й активно відштовхується руками від неї.
Фаза опорного присіду триває від моменту досягнення штангою максимальної висоти до моменту фіксації її у присіді. Постановку ніг атлет здійснює таким чином, щоб нога, яка переміщується вперед, пройшла шлях у 1,5 довжини стопи. Вона становиться на поміст всією ступнею з невеликим розворотом стопи всередину. Інша у цей час переміщується назад з розворотом п’яти назовні, що забезпечує їй опору на всі пальці.
Опорний присід закінчується фазою фіксації штанги у присіді. У кваліфікованих атлетів тривалість цієї фази становить 0,40-0,80с., а у менш кваліфікованих – 0,60-1,20с. у кінцевому положенні присіду гриф штанги, ліктьові, плечові й кульшові суглоби розташовуються у вертикальній площині. Рис.12.
Період вставання завершує основні дії важкоатлета у поштовху. Він складається з фази випрямлення та переміщення ніг. Вставання починається енергійним випрямленням виставленої вперед ноги і підтягуванням її назад до вертикалі. Після цього до неї приставляється друга нога так, щоб носки знаходились на одній фронтальній площині.
Мета фази – піднятися з присіду і приготуватись до фіксації ваги.
Період фіксації починається з моменту розміщення ніг в одній площині і утримання вертикального положення.
Мета даного періоду – утримання ваги над