Львівський області належить провідне місце в Україні за кількістю, різномантністю і мірою збереження архітектурної спадщини, яка представлена об”єктами в історичному діапазоні – від періоду Київської Русі до середини 20 ст. на державному обліку перебуває 3659 пам”яток архітектури.

Основна частина

Історія Львівської області

Найдавніші сліди життя людей на цій території відносяться до епохи пізнього палеоліту. Біля селища Глиняне ( Золочівщина ) виявлено стоянку мисливців, що існувала тут майже 20 тисяч років тому, а біля села Малі Грибовичі ( Жовківщина ) рештки великого поселення ( 3-4 ст. до н.е ). Поблизу села Висоцьке ( Бродівщина ) розкопано 200 поховань і знайдено численні пам”ятки ( ці дослідження дали назву археологічній висоцькій культурі, 9-6 ст. до н.е. ). Поблизу села Підгірців ( Бродівщина ) виявлено давньоукраїнське городище Пліснеськ ( 9-12 ст. ), велике ремісниче і торгове місто Русі України. Про нього двічі згадано у давніх

літописах, у “Слові о полку Ігоревім”. На початку 1241 р. орди хана Батия повністю знищили Пліснеськ.

У 9 ст. територія сучасної Львівщини входила до складу Київської Русі – України, а у 12 ст. – до Галицького князівства, яке досягло найбільшої могутності за часів Ярослава Осмомисла (1153-87 р. ). У 1199 р. волинський князь Роман Мстиславович (1160-1205 р. ) об”єднав Галичину з Волинню а його син Данило став володарем Галицько-Волинської держави, засновником багатьох міст, вмілим політиком.

Після розпаду Галицько-Волинського князівства 1349 р. ці землі довгі століття були у володінні Польщі з 1387 р., населення підавалося колонізації польськими та німецькими елементами, яка особливо посилилася після Люблінської унії 1569 р. У 1772 р. в результаті першого поділу Польщі Галичина потрапила під владу Австрії.

Революційна ситуація 1848 р. підштовхнула політичні реформи: скасовано панщину, скликано парламентське представництво. Галичина стала провінцією Австро-Угорської і мперії.

В першу світову війну тут розгорнулися воєнні баталії, в яких брав участь легіон Українських січових стрільців, сформований з патріотичної галицької молоді. В результаті розпаду Австро-Угорщини у Східній Галичин 1 листопада 1918 р. проголошено ЗахідноУкраїнську Народну Республіку. Невдовз Львівщину окупувала Польща, а у вересні 1939 р. – СРСР. Після Другої світової війни – знову під радянською окупацією. Населення зазнало жорстоких репресій. Серед передової інтелігенції знайшов підтримку дисидентський рух, учасники якого сприяли утвердженню української національної ідеї. Протягом – 1989-91 рр. З великим розмахом відбувалися численні акції у боротьбі за відродження державності України.

У області збереглося майже 2000 пам”яток історії, культури, архітектури. У музеях експонуються і зосереджені в фондосховищах сотні тисяч речей матеріальної культури українського народу, творів мистецтва, рукописів. 1574 р. у Львоі з допомогою членів місцевого братства Іван Федоров видрукував першу датовану книгу “Апостол”.

Місто Львів.

Здавалося б, у розповідній галереї про Львів годі вже відшукати слів для його возвеличення. Неправда, княже місто – ненаситне, вимагає до себе відмолодженої уваги, притягує до своїх мурів нових і нових гостей, не криючись від них віквими таємницями.

Львів займає територію 155 кв. км, чисельність населення – 830 тисяч чоловік.

Поселення на місті нинішнього Львова виникло в середині 5 ст. уздовж берега р. Полтава, біля підніжжя Замкової гори, на перетині давніх торговельних шляхів. Данило Галицький побудував на цьому місці фортецю і назвав її ім”ям свого старшого сина Лева. За іншою версією, засновником міста був сам княжич Лев. Галицько-Волинський літопис містить першу згадку про Львів, що відноситься до 1256 р.

До нашого часу зберігся лише один із храмів давнього Львова – Миколаївська церква, споруджена в період між 1264 і 1340 рр.

Перші документальні відомості про церкву Св.Онуфрія відносятья до 13ст.Кам’яна споруда,зведена в 16ст.добудовувалась і перебудовувалась протягом століть.У17 ст.церква і монастир були обнесені оборонними мурами.При монастирі в кінці 16ст.- на початку 17ст.діяла друкарня ,в якій працюав Іван Федоров.

Найдавніша частина Львова –княже місто-включає замкову гору і посад.На його території зберігся костьол Марії Сніжної ,споруджений у 14ст.німецькою громадою.В ході реставраційних робіт 1889-1892рр.був дещо відозмінений.

У середині 13ст.на головній торговельній площі посаду(сучасна назва –Старий ринок)зведено костьолІоана Хрестителя.

Магдебурзьке право ,надане місту в 1356р.,сприяло його розвитку.

Населення Львова цього періоду являло собою досить строкатий конгломерат націй,що характеризувався різною конфесійною належністю.Крім корінного населення –українців-правом внутрішнього самоврядування користувались німецька,вірменська та єврейська громади,що були компактно розселені на території міста.Після входжнння Галичини до складу Польщі і заснування в1370р.католицької парафії в місті стали селитися поляки.

В1772р.Львів стає адміністративним центром “Королівства Галичини і Лодомерії-однієї з австрійських провінцій .Такий статус забезпечував місту економічний і культурний розвиток ,сприяв формуванню його неповторного обличчя.

Львів перетворився на одне з найбільш впорядкованих міст Європи.В його архітектурі поєднуються стиліі традиції місцевої і західноєвропейської культури.

Забудова сучасного центру Львова склалась в загальних рисах у 16-18ст.,хоча його планування закладено ще в 14-15ст.Територія що була обнесена міськими мурами ,в плані являє собою неправильний

квадрат розміром 600*600м. Сіткою вузьких вулиць він поділений на прямокутні квартали.

Площа ринок забудовувалась за зразком середньовічних західноєвропейських міст і виникла як центр,навколо якого зосереджувалось торговельне ігромадське життя.Від площі відходить 8 вулиць.Ансамбль площі створюють 44кам’яні будинки,розташовані по її периметру,з ратушею в центрі.Від початкової забудови –1527р,збереглися підвальні приміщення будинків і фрагменти стін із готичним декором,що були збережені при відновлені ансамблю площі.

В числі споруд ,представляють особливий архітектурний інтерес –будинок №2,що належав флорентійському купцеві Р.Бандінеллі,який заснував