Третій день Борислав – Східниця – Урич – Верхнє-Синьовиднне.

Гостинно зустрічає приїжих селище міського типу Східниця, вперше згадуване в документах з 14 ст. В останній третині 19 ст. тут виявлено значні родовища нафти й озокериту, промислова розробка яких триває і до тепер

Курорт Східниця також розвивався як центр видобутку нафти. В період пізнього Середньовіччя тут стояв замок, на місці якого був споруджений костьол. На сьогодні збереглися лише земляні укріплення.

Місцева вода типу “Нафтуся” має не менш цілющі властивості, ніж трускавецька. На їх базі у селещі споруджено пансіонати “Гуцулка”, “Карпати”, “Запорожець”.

Влітку 1884 р. через Східницю проліг маршрут так званої українсько-руської студенської мандрівки, ініціатором і організатором якої був Іван Франко. Звідси мандрівка прямувала до села Урич , де поблизу височать знамениті Урицькі скелі.

Біля цих загадкових скель великий Каменяр, за його свідченнями, бував не раз. Проте не тільки скелі хвилювали поета. Він бачив навкола горе народу і писав про це. В ті часи коли писав Франко майже 300 тисяч дітей були позбавлені можливості вчитися. Не до поріння з теперішнім часом, коли село Сколівщина – район суцільної грамотності, де 60 загально освітніх школах навчається близько 15 тисяч дітей.

30 червня 1912 р. на Урицьких скелях при зібранні молоді відкрито перший меморіальний напис з іменем Франка: “Вставайте, кайдани порвіте..!” Т. Шевченко, М. Шашкевич, І. Франко.

Над вивченням заповідних Урильських скель – як пам”ятки природи та істрії працюють наші науковці. Архітектор М. Рожко в 1987 р. графічно відтворив зовнішній вигляд дерев”яної фортеці Тустань часів Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.

А далі селище Верхнє Синьовидне, що розташоване при впаданні річки Опір у Стрий. Тут центральна садиба – спеціалізація м”со-молочне тваринництво, завод пластмас, асфальтовий, деревообробний, експерементальна база комплексної переробки карпатських сланців інституту геології та геохімії горючих копалень. У селищі діє історико-краєзнавчий музей.

У серпні 1884 р. у Верхньому Синьовидному побував Іван Франко. Разом з групою студентів він здійснював мандрівку карпатськими селами, збираючи матеріали про життя, історію, звичаї верховинців, записував легенди, народні перекази, пісні. Учасники подорожі виступали з концертами а Франко виголошував палкі промови, закликаючи присутніх “до пильної невсипущої праці для народу”.

Четвертий день Верхнє Синьовидне – Сколе – Тухля

Сколе розташоване на берегах річки Опір за 106 км від Львова місто лежить у мальовничій улоговиній а навколо – укриті хвойним лісом хребти Сколівських бескидів висота яких сягає 1200 м.

Перша письмова згадка про Сколе датується 1397 р. Але є вірогідні припущення, що воно виникло на початку 11 ст. Панщина, соціальне безправ”я національний гніт таким було становище жителів цьго краю. В історію міста вписано чимало сторінок класової боротьби яка не припинялася тут протягом віків.

Значний резонанс у всій галичині дістало повстання під керівництвом Федора Бекеша уродженець Сколе, що відбулося 21-25 серпня 1920 р. Після того як повстанці оволоділи Опорцем до них почали приєднуватись жителі Славського, Хітара, Кального, Волосянки та інших сіл. На визволеній території Сколівського повіту було проголошено вільне життя.

Тепер у районному центрі діють лісгоспи, деревообробний комбінат, фабрика сувенірно-художніх виробі.

У Сколівських бескидах знаходиться один з центрів гірськолижного спорту країни. це селище Славське. Отож дорогою що за Сколе відгалужується від головної магістралі ліворуч, здійснимо бодай короткочасну поїздку туди. По дорозі завітаємо і в село Тухлю, що за 17 кілометрів від районного центру. Згідно з легендами, з цим місцем пов”язана одна з сторінок боротьби народу проти ординської навали ( 13 ст. ). І саме до Тухольської долини відніс Франко події, які він змалював у повісті “Захар Беркут”. У селі споруджено пам”ятник великому письменнику, охороняється криниця з якої він пив воду.

П”ятий день Тухля – Славське – Лавочне – Воловець

А ось у долині річки Опір, яку обступають ялиново-смерикові хребти Бескидів та Горганів, потягнулося вуличками саме Славське. Тут працюють спортивний комплекс товариства “Динамо”, спортивно-оздоровчий табір Львівського політехнічного інституту “Політехнік”, база Фізико-механічного інституту, дитяча турбаза “Полонина”, обладнано стоянку турпоїздів. Споруджено ряд гірських гоночних і лижних трас, біатлонне стрільбище; до послуг “літаючих лижників” трампліни. А за кількістю канатних підйомників, їх довжиною, пропускною спроможністю Славський гірськолижний комплекс займає перше місце в країні. Тут найдовша в Україні крісельна канатна дорога – 2700 метрів. У перспективі передбачається подальший розвиток Славського як одного з осередків гірськолижного спорту, туризму і відпочинку.

Краса краю, багата історія привертали увагу численних діячів вітчизняної культури, які жили або приїжали відпочивати або працювати у цей чарівний куточок Карпат. К Славському народився славетний поет і журналіст Ф. Заревич ( 1835-1879 рр. ). Понад чверть віку в селищі жив письменник М. Устиянович; немало часу провів з ним його син, художник і письменник К. Устиянович. Сюди неоднарвзово приїздив письменник В. Шашкевич, тут бували і натхненно працювали художники І. Труш, О. Курилас, також до цього села приїздили відомі фольклористи і етнграфи В. Гнатюк, О. Роздольський. Великою подією в житті Славського стало перебування в ньому в 1904 р. Івана Яковича Франка, який досліджував етнографію Бойківщини.

Після Славського ми направляємось в сторону Лавочного проїхавши прекрасне селище багате своїми традиціями, фолькльором і піснями. В цьому прекрасному місті 1903 році проїздо