За загальноприйнятою класифікацією в Україні є всі види курортів: бальнеологічні, кліматичні, бальнеокліматичні, кліматобальнеогрязьові, які можна використовувати для оздоровлення населен-ня [1].

Актуальним є питання щодо перегляду та уточнення профілізації санаторно-курортних закладів з урахуванням сучасних даних досліджень стосовно гідромінеральноїбази, що використову-ється санаторіями, залучення до лікувального процесу нових природних лікувальних чинників.

Згідно із Законом України „Про курорти" до природних лікувальних ресурсів належать мінеральні води, лікувальні грязі та озокерит, ропа лиманів та озер, морська вода, природні об'єкти і комплекси із сприятливими для лікування кліматичними умовами, придатні для викорис-тання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань, кожний з яких є самостійним об'єктом геологічного середовища, потребує різнобічного підходу до вивчення, контролю стану і використання.

Сприятливий клімат на всій території України дозволяє широко використовувати клімато-терапію як один із методів лікування і профілактики багатьох хвороб. Клімат широко і з успіхом вико-ристовують на будь-якому курорті як основний лікувальний чи оздоровчий чинник [8, 5]. Найспри-ятливіші умови протягом усього року мають Півден-ний берег Криму. Закарпаття, Кримські і Карпатські гори. Особливим лікувально-оздоровчим природ-ним лікувальним ресурсом є унікальний мікроклі-мат печер та шахт (Солотвинські соляні шахти).

В Україні наявні також значні запаси гідромінеральних ресурсів. На 70 курортах відкрито 442 санаторно-курортні устано-ви, які в лікувально-оздоровчому процесі вико-ристовують природні лікувальні ресурси, зокрема мінеральні води та лікувальні грязі. Але цими лікувальними закладами поки що освоєно лише 8% експлуатаційних запасів мінеральних вод [3].

Для санаторно-курортного лікування, фасування та розливу у пляшки використовуються запаси понад 200 родовищ мінеральних вод і 25 родовищ лікувальних грязей. На території України поширені мінеральні води практично всіх бальнеологічних типів: вуглекислі (Полянське, Голубинське родови-ща), радонові (Хмільницьке), сульфідні (Синякськє, Великолюбенське), залізисті (Слов'яногірське, Ке-лечинське), миш'яковисті (Шаянське), йодні, йодобромні (Бердянське), кремнієві (Березівське, Рай-Оленівське), води з підвищеним вмістом орга-нічних речовин (Трускавецьке, Збручанське), води без специфічних компонентів та властивостей (Миргородське, Євпаторійське, Одеське, Куяль-нпцьке) та лікувальні грязі всіх генетичних типів: мулові сульфідні (Сакське, Куяльннцьке, озера Соля-не, Ріпне), торфові (Семиренківське, Великолю-бенське), сопкові (Булганацьке родовище) та сапропелеві.

Грязелікування застосовується на 19 курортах України, зокрема на таких відомих як Куяльник, Саки, Євпаторія. Бердянськ. Кприлівка, Слов'янськ, Миргород та ін., а також у міських грязелікарнях, фізіотерапевтичних відділеннях, деяких санаторіях, в лікарнях, на дому [3].

Необхідним є аналіз та систематизація відо-мостей і результатів досліджень стосовно природ-

них лікувальних ресурсів по курортно-рекреацій-них регіонах. При цьому слід враховувати рівень антропогенного впливу на ресурси, які використо-вуються, що ставить питання про актуальність елементів моніторингу.

Після прийняття Закону України „Про курорти" Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології проводить низку робіт для обгрунтування рішень щодо оголошення природних територій курортами державного чи місцевого значення. Зокрема, проведено комплексні дослідження курортної території м.Саки АР Крим, виконуються відповідні роботи для району санаторію „Сосновий бір" Полтавської області, м.Красний Лиман Донецької області.

В інституті аргументовано концепцію моніто-рингу природних лікувальних ресурсів України: методологію, методику, критеріїмедико-бюлогічної оцінки якості мінеральних вод та лікувальних грязей.

Для забезпечення комплексних досліджень різноманітних природних лікувальних ресурсів, оцінки їх сучасного стану, шо обумовлюють розви-ток курортів різного профілю, необхідно:

- проведення повноїеколого-економічної оцінки і паспортизації рекреаційних ресурсів України;

- перехід від часткових і розрізнених досліджень окремих проблем розвитку рекреаційної інфраструктури та використання рекреаційних ресурсів за відомчою ознакою до комплексних досліджень і опрацювання відповідних програм в масштабі окремих областей;

- забезпечення повноцінного фінансування науково-дослідних робіт з вищезазначених питань [1].

Збереження природних лікувальних ресурсів повинно бути засновано, насамперед, на охороні курортно-рекреаційних зон. Не зважаючи на очевидну економічну доцільність і потребу в розвитку оздоровчо-рекреаційного комплексу, на сьогодні в Україні, за незначними винятками, не встановлені межі охоронних зон усіх видів (зон санітарної охорони курортів, прибережних захисних смут вздовж морів тощо), майже не визначені показники резервних територій для розвитку курортів навіть на найближчу перепек-ти в>. Тому особливої уваги потребує комплекс питань з санітарної охорони курортів та родовищ природних лікувальних ресурсів.

Для сучасної оцінки природного потенціалу курортів і забезпечення сталого розвитку курортів необхідно, перш за все. державне зведення даних про природні лікувальні ресурси і о6"сктн курорт-ної інфраструктури, шо є головним завданням створених, відповідно до Закону України „Про ку-рорти". Державних кадастрів природних територій курортів і природних лікувальних ресурсів. Крім

того, при оголошенні природної території курорт-ною та застосуванні спеціальних економічних заходів мають бути враховані результати еколого-економічної та соціально-економічноїоцінок при-родного потенціалу курортів та об'єктів їх інфра-структури.

Першочерговими завданнями формування державної політики у сфері діяльності курортів мас бути розробка Копией ції розвитку курортів, яка б визначала види санаторно-курортних закладів та напрями їх спеціалізації, та Програми коор-динації діяльності курортів незалежно від відомчої підпорядкованості і форм власності, яка має охоплювати такі основні питання:

- раціональне використання природних лікувальних ресурсів та їх охорона;

- дотримання уніфікованих державних стандартних методик у галузі лікування і медичної реабілітації;

дотримання науково обгрунтованих термінів лікування і реабілітації на курортах;

- розробка Положення про охорону курортних територій, родовищ природних лікувальних ресурсів, режимів і округів санітарної охорони;

- створення і ведення Державного кадастру природних лікувальних ресурсів;

- розробка системи Державного моніторингу природних лікувальних ресурсів і природних територій курортів;

- розробка економічно обгрунтованих нормативів плати за користування природними лікувальними ресурсами;

- підготовка переліку курортів державного і місцевого значення [4].

Важливою проблемою є забезпечення курортного комплексу розвиненою інфраструк-турою, яка б відповідала світовим