Високого рівня досягла санітарна культур І на курор-тах Прикарпаття. Так, установлено зони сані гарної охо-рони мінеральних джерел. За джерелами ш стійно сте-жать працівники контрольно-спостережувалы их станцій. tt

Становлення курортів Прикарпаття немислиме без вивчення і дальшого розвитку гідромінеральн їх і грязьо-вих ресурсів. Починаючи з перших післявоє-ших -років учені проводять систематичні наукові дослідження ціЛю-щих властивостей мінеральних вод Прикарпаття і меха-нізму їхньої дії. Велику допомогу в керівни Ітві науко-вою роботою лікарів-курортологів подають Львівський та Івано-Франківський медичні інститути, Одеський НДІ курортології.

Ряд лікарів, які працюють на курортах Ірикарпат-тя, захистили дисертації, що мають велике на 'ково-прак-тичне значення. Випущено чимало видань, які узагаль-нюють досвід роботи і в популярній формі )знайомлю-' ють хворих з лікувальними факторами і методами ліку-вання. Багато досвідчених лікарів-курортол >гів і пра-цівників медичних інститутів проводять поглиблені наукові дослідження, щоб з'ясувати механізм дії міне-ральних вод, пелоїдів, якнайефективніше вик >ристати їх і розширити показання для 'санаторно-куро гного ліку-вання хворих.

РОЗВИТОК САНАТОРНО-КУРОРТНОЇ СПРАВИ НА ПРИКАРПАТТІ

Курорти Прикарпаття розміщені в передгір'ях Схід-них Карпат, які з давніх-давен населяли слов'янські пле-мена. Протягом кількох століть ці землі входили до скла-ду Київської Русі. У XIII—XIV ст. у зв'язку з ослаб-ленням Галицько-Волинського князівства Прикарпаття стало об'єктом зазіхання польських, литовських та угор-ських феодалів і до кінця XIV ст. цілком підпало під владу панської Польщі. Після падіння польської держа-ви в кінці XVIII ст. Прикарпаття відійшло, до Австро-Угорщини, а після першої світової війни — знову до Польщі.

Перші згадки про курорти Прикарпаття знаходимо в документах, датованих XVI—XVIII ст. Зокрема, про лікувальні мінеральні сірководневі джерела Великого : Лгобеня вже було відомо в XVI ст., У кінці XVI ст. побли-; зу від одного з джерел було споруджено водолікарню. ; Це стало початком розвитку курорту. Однак у 1624 р. : монголо-татарські орди повністю зруйнували всі будівлі. Тривалий час лише місцеве населення використовувало мінеральні води для лікування. Тільки наприкінці XVII ст. збудували нові будинки, а ще через 100 років курорт став широко відомим, і сюди на лікування поча-ли приїжджати хворі з інших міст. Популярність курор-ту дедалі зростала. Про цілющі властивості мінеральних вод писали в пресі. Наприкінці XVIII ст. для- лікування вже застосовували не тільки воду мінеральних джерел, а й місцеві торфові грязі. Підприємці збудували водогря-зелікарню, пансіонати і ресторани. Курорт став розва-жальним місцем для польської й місцевої буржуазії.

Ще в XVI ст. було відомо і про природні лікувальні* фактори курорту Немирів; уже тоді місцеве населення-використовувало мінеральну воду з лікувальною метою. Однак лише на початку XIX ст. на місці кількох мінераль-них джерел підприємці збудували примітивну водолікар-ню і невеликий готель. Для лікування застосовували во-ду, не знаючи ні її хімічного складу, ні цілющих власти-востей.

Перші аналізи мінеральної води немирівських дже-рел були проведені в 1834 p., але курорт став відомим лише в 1912 р. Перша світова війна припинила розвиток

курорту. В 1926 р. тут розпочалося будівництво приват-них дач і пансіонатів. Лікування проводили приватні лікарі, і воно було недоступним для широких верств на-селення.

У Трускавці з давніх часів місцеве населення засто-совувало мінеральні води для лікування шних недуг. У XIX ст. під час пошуків нафти, озокериту й кухонної солі знайшли мінеральні води. У 1820 р. при бурінні наф-тової свердловини випадково виявили сірчане мінераль-не джерело, а в 1827 р. було споруджено невелику водо-лікарню на вісім кабін. З цього часу Трускавець став офіційно йменуватися курортом.

Гонитва за наживою змушувала приватних підприєм-ців вести дальші пошуки мінеральних вод. .У 1833 р. було відкрито соляно-гірке джерело «Марія» ^тспе'р; джерело №1), а дещо пізніше — джерела «Нафту:я», «Софія» (тепер джерело № 2) та ін. До цього часу відносяться описи курорту та його вод, зроблені хіміком і аптекарем Т. Торосевичем (1835—1849), письмові повідомлення лі-карів Мачека (1836), Коха (1842) та Унгера (1843 р.) про лікувальну дію трускавецьких мінеральних вод.

На початку 70-х років минулого століття курорт Трускавець, який належав Австро-Угорщині, було пере-дано в оренду акціонерному товариству, а потім прода-но приватним особам. З 1911 р. він перебував у віданні комерційного акціонерного товариства. Під час першої світової війни курортне будівництво не велося.

З 1921 до 1939 р. Трускавець належав буржуазній Польщі. У цей період було збудовано бальнеолікарню, бювети і павільйони мінеральних джерел, приватні го-телі та пансіонати. Курорт функціонував лише влітку. Лікування, яке здійснювалося приватнимл лікарями, було дорогим і малодоступним для простого народу.

Мінеральні джерела другої великої оздо ювниці При-карпаття — Моршина також відомі дуже давно. У XVI ст. на околицях Моршина було виявлено великі запаси солі. Пізніше тут з'явилися копальні, почали виварювати і продавати сіль. Та незабаром виявилося, що вона гірка і непридатна для споживання. Видобування її припини-ли. Понад три століття сіль, ропу й мінеральну воду під-приємці використовували для лікування хворих, але, по суті, це не було науково обгрунтованим.

У 1877 p., після того як через Моршин проклали за-лізницю, її власник Боніфацій Штіллер вмістив у газеті оголошення про те, що в Моршині відкривається кліма-тичний курорт для лікування хворих на туберкульоз ле-

Одним з завдань органів охорони здоров'я є раціональне і ефективне використання основних фондів охорони здоров'я і всього великого потенціалу медичної науки. У вирішенні цього завдання важливу роль відіграє можливість курортного