літературі XVI-XVII ст. починають розглядатися питання будівництва, облаштування і порядку експлуатації курортних місць. Так, в середині XVI ст. в Карлсбаді вперше . введено мито з пацієнтів і встановлено порядок проведення лікувальних заходів. На початку XVII ст. у Франції була створена інспекція, завданням якої став нагляд за станом курортів та їх експлуатацією. При цьому користування курортами продовжувало залишатися виключно привілеєм знаті. Тільки в XVIII-ХІХст. у зв'язку з розвитком промисловості, торгівлі і транспорту починається інтенсивний розвиток європейських курортів на основі комерційного підходу. Пожвавлення курортної справи супроводжувалось
^ розширенням кола їх відвідувачів за рахунок представників
І буржуазії, крупних чиновників, інтелігенції. З ініціативи англійського лікаря Р.Рассела в 1792р. заснований перший дитячий приморський санаторій в Маргіті; згодом дитячі
к курорти виникли в Італії і Франції. В XIX - на поч. XX ст. відбувається офіційне відкриття більшості сучасних європейських курортів, які набували вигляду не тільки
І лікувальних комплексів, але і місць відпочинку і туризму: *: *л
3. Які галузі народного господарства отримали розвиток у зв'язку з розвитком туризму?
4. Чи є Україна розвинутою країною стосовно міжнародного туризму?
5. До якої групи країн належить Україна з точки зору постачання або приймання туристів? Обгрунтуйне свою відповідь.
6. Чи є ефективними капіталовкладення у розвиток туризму?
7. Яким чином з допомогою туризму можна підняти економіку окремого регіону?
8. Охарактеризуйте проблеми збереження навколишнього природного середовища, які виникають з розвитком туризму.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Квартальное В.А. Иностранный туризм. - М.: Финансы и статистика, 19Є9. -312с.
2. Пузакова Е. Т., Честникова В.А. Международный туристический эизнес. -М.: «Экспертное бюро - М», 1997. -176с.
3. Спутник туриста / А.В.Бирюков, К.И.Вахлис, Б.Е.Владимирский и др.; сост К.И.Вахлис. - К.: Здоров'я, 1983. - 352с., ил., 2.3 л.ил.
4. Курилова В.Й. Туризм: Учебн. пособие для студентов лед. ин-тов по спец. №2114 «Физ. воспитание» и №2115 «Нач. воен. обучение и физ. воспитание». — М.: Просвещение, 1988.-224с.: ил.
5. Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма: Учебн. пособие. - М.: БГЭУ, 1999.-644с.
6. Немоляева М.З., Ходорков Л.Ф. Международный туризм: вчера, сегодня, завтра. - М.: «Международные отношения», 1985.-174с.
7. Туризм и спортивное ориентирование. Учебн. для ин-тов й тех-мов физ. культ./ Сост. Ганопольский В.И. - М.: Физкультура и спорт, 1987. - 240с.
8. Туризм - отдых, спорт, познание / Сост. П.П.Кувик. - К.: Реклама, 1983.-88с.
9. Крисаченко B.C. Екологічна культура: теорія і практика: * Навч. посібник. -К.: Заповіт, 1996. - 352с. '}
5 КУРОРТОЛОГІЯ
Наука про курорти розвинулась в міру накоІичення*
знань про цілющі природні фактори - клімат, мінералі ні води,.
лікувальні грязі та ін. - і у зв'язку з розширенням мережі
і курортів і розвитком курортної справи в цілому. Сучасна
курортологія - медична навчальна дисципліна, яка вивчає
лікувальні властивості природних фізичних факторів, > арактер
їх дії на організм людини, можливості їх застосузання з
лікувальною і профілактичною метою на курортах і поза їх
межами, яка розробляє рекомендації для сгнітарно-
курортного лікування і методи застосування курортних
факторів при різних захворюваннях. Крім того, до завдань
; курортології входять пошук і дослідження курортних f есурсів,
вивчення потреб населення в санітарно-курортному лі суванні і
; розробка наукових основ його організації, npw ципів і
І нормативів курортного будівництва і благоустрою, вю ючаючи
І питання санітарної охорони курортів. Розділами курор гології є
| бальнеологія, бальнеотерапія і бальнеотехніка;
s?v грязелікування, медична кліматологія і клімате терапія;
її; окремий розділ вивчає питання організації, планування і
будівництва курортів. Курортологія використовує дося гнення і
методи суміжних наукових дисциплін - загальної кліматології і
гідрогеології; фізіології, гігієни та інших наук.
ґ
5.1. Зародження і розвиток курортів
і'
Лікувальні властивості багатьох природних с закторів
, відомі з найдавніших часів; примітивні споруди для
[ водолікування в місцях виходу мінеральних вод бу; и свого
L роду прототипами бальнеологічних курортів. Чутки про
І лікувальні властивості деяких вод поширювались дглеко за
Г межі відповідних місцевостей, приваблюючи багато хворих.*
"Чудодійні" джерела та інші лікувальні фактори ставали
':* основою лікувальних таємниць храмів, нерідко були
кої обл., Любінь Великий та Немирів Львівської обл., Миргород Полтавської обл., Свалявська група курортів Закарпатської обл., Слов'янськ та Слов'яногірськ Донецької обл., Сатанів Хмельницької обл., Хмільник Вінницької обл. Затверджено округи та зони санітарної охорони 27 курортів та положення про 33 курорти.
За часів незалежності України до курортів були віднесені 260 населених пунктів (Постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.1996 р. № 1576 „Про затвердження переліку населених пунктів, віднесених до курортних" зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 15.12.1997 р. Л» 1391.
Згідно із Законом України "Про курорти", курорт - це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні. Кожна природна курортна територія - це унікальне ландшафтне, геологічне, економіко-географічне утворення, що є основною самостійною структурт ною одиницею курортно-рекреаційної галузі країни в цілому.
Україна посідає одне з провідних місць в Європі щодо наявності сприятливих природно-кліматич-них умов, унікальних природних лікувальних ресурсів для відпочинку й лікування населення. Серед них особливо цінними є мінеральні води і лікувальні грязі практично усіх відомих бальнеоло-гічних типів. Особливу цінність з ландшафтних ресурсів становлять лісові масиви з мальовничими ландшафтами, багатим рослинним і тваринним світом.
Найбільшу привабливість серед курортних територій мають АР Крим, Закарпатська та Івано-Франківська, Одеська, Харківська, Чернівецька,