У Дорошенка Іван Мазепа дістав рангу генерального осаула
Він виконує важливі дипломатичні доручення гетьмана: в 1673 р
їздить до Криму, до гетьмана Самойловича в справі об'єднання
України, в 1674 р. — до Криму та Туреччини. Запорожці взяли бул»
Мазепу в полон, але кошовий Сірко врятував його і видав Самой-
ловичеві,

То був час, коли до лівобережного гетьмана переходили видатні
Діячі Правобережної України, зневірившись у політиці Дорошенка
Це були: Лизогуби, Ханенки, Кандиба, Гамалій, Скоропадські, Кочубей,

навіть Дорошенки; до них приєднався і Мазепа. Він здобув
довір'я Самойловича, став близьким до нього та його родини, навіть

посвоячився з ним. Мазепа мав вплив на гетьмана і брав участь
в його політиці. З доручення гетьмана майже щороку їздив до Мос-
кви у важливих справах, наприклад, у 1689 році із застереженням з
приводу «вічного миру» з Польщею. Він нав'язав у Москві близькі
стосунки з князем В. ґолщинии, фаворитом царівни Софії, фактич-
ним керманичем московської політики, одним із найкультурніших
людей Москви XVII ст.

Взагалі в 1680-их роках Мазепа став одним із найбільш впли-
вових діячів Лівобережжя. Офіційно він мав рангу генерального
осаула, але значення його було ширше. До цього треба додати, що
він мав надзвичайний особистий чар, уміння приваблювати людей
різного характеру, і це допомагало йому підносити престиж геть-
манської держави та влади гетьмана.

Іван Мазепа був найпопулярнішою особою на раді під Колома-
хом. Він мав тоді вже 50 років і був людиною з величезним жит-
тьовим та політичним досвідом, здобутим довголітньою участю
в управлінні України під булавою двох видатних гетьманів: Дорошен-
ка та Самойловича. Крім того значно поширило його кругозір пере-
бування в Західній Европі, зокрема у Франції часів Мазаріні."

Але який би не був цей досвід — становище, в якому опинився
Мазепа, як гетьман, було дуже складне, і треба було мати також
надзвичайний дипломатичний хист, щоб протягом понад 20 років
вести корабель України по розбурханому морю анархії та руїни.

Обрання Мазепи зв'язане було з підписанням нових, «Коломаць-
ких статтей». В основу їх покладено «Глухівські статті» Многогріш-
ного з року 1669, але пороблено при тому багато додатків на ко-
ристь Москви. Так, у пакті XX застережено, що Україна не сміє по-
рушувати вічний мир з Польщею і повинна підтримувати добро-
сусідські стосунки з Кримом. Знову, як і в зфальсифікованих «Пе-
реяславських статтях» 1659 року, заборонено Україні вести дипло-
матичні зносини з іншими державами. Крім залог та воєводів, що бу-
ли в Києві, Чернігові, Ніжені, Переяславі та Острі, московська за-
лога мала стати в гетьманській резиденції — Батурині — для по-
стійного контролю над гетьманським урядом (пакт XVII). Цілком
новий пакт (XIX) трактував про взаємини між Україною та Мос-
ковщиною. Заборонялося «голосов испущать», що «Малороссийский
край гетманского регименту», а тільки казати, що він належить до
єдиної держави з Великоросійським краєм. Тому мусить бути віль-
ний перехід з Москви ва Україну. Гетьман і старшина повинні дба-
ти про зміцнеяня зв'язків між двома народами (важливе е, що ска-
зано тут чітко про два народи), зокрема — сприяти шлюбам між
москалями та українцями.

Факт, що Мазепа, не зважаючи на дружні відносини з ґоліци-
них, не потерпів під час перевороту, свідчить про його надзвичайне
вміння пристосовуватись до людей та обставин.

Досвід двох невдалих походів показав, що для того, щоб здо-
бути Крим, треба опанувати Чорноморське узбережжя. Почалися
походи на долішній Дніпро, на Очаків. У походах на Очаків та Гази-
Кармея в 1690 році та на Аккерман року 1691 брали участь лівобе-
режні полки разом з правобережними із полковником Семеном Па-
лієм на чолі. Року 1692 знову ходили на Гази-Кармен, а року 1694
— на Очаків та Буджак.

У вересні 1700 року 4-тисячна польська армія з гарматами ата-
кувала Хвастів, але була відбита. Палій готується до боротьби
з Польщею, гуртує правобережних козаків, зноситься з Лівобереж-
жям, з Запоріжжям. Почалися селянські повстання на Поділлі, на
Брацлавщині, Київщині. Самусь проголосив селянам вічну волю від
панського гніту. Козацтво визнало Палія своїм проводирем. У 1702
році Самусь розгромив польське військо під Бердичевом: поляки
втратили 2.000 чоловіка. Того ж року козаки зайняли всю Брацлав-
щину та частину Поділля. Здобута була твердиня поляків на Пра-
вобережжі — Біла Церква.

Року 1704 Мазепа вступив до Київщини. Незабаром Палій був
заарештований разом з його ближчими співробітниками. Інші виз-
нали владу Мазепи. Палія заслано на Сибір."'

На Правобережжі почалася влада Мазепи, бо Польща, знесилена
війною зі шведами, які окупували значну частину її, була неспро-
можна боротися за Правобережну Україну. Мазепа доводив цареві,
що під час війни зі Швецією конче потрібно вдержати гетьманське
володіння на Правобережжі. Мазепа збільшив число полків з 4 до 7,
залишив декого зі старих полковників і призначив нових, переваж-
но з правобережної старшини. Він почав запроваджувати той самий
суспільно-економічний лад, який був на Гетьманщині: надавав зем-
лі старшині та манастирям, дозволяв заводити салітряні майдани,
давав доручення «осаджувати» міста та села.

Так під булавою гетьмана Івана Мазепи на короткий час об'єд-
налися Лівобережна і Правобережна Україна. Діяльність Мазепи
була обірвана подіями 1708-1709 років.

5. ПИЛИП ОРЛИК (1710—1742)

Смерть гетьмана Івана Мазепи була новою катастрофою для
України. Старий, хворий, прикутий до ліжка, пін залишався геть-
маном до кінця, силою свого авторитету