Радянська модернізація України (1928-1938 pp.)

Поняття "модернізація" означає оновлення, зміну у відповідності з новітніми, сучасними вимо-гами. Радянський уряд і більшовицька партія вважали, що необхідно модернізувати СРСР (і Україну) Засади, напрямки, принципи І засоби здійснення політики модернізації країни були визначені і розроблені партійними з'їздами, конференціями і пленумами ЦК ВКП(б)** ВКП(б) — назва партії більшовиків з 1925 р (Всесоюзна комуністична партія (більшовиків))..

Радянська модернізація складалася з трьох реформ:

індустріалізації (створення передової промисловості); колективізації (створення колгоспів, радгоспів);

культурної революції (підвищення культурного рівня, освіченості населення; поширення соціалістичної ідеології).

Індустріалізація України

Методи проведення індустріалізації | Економічні досягнення індустріалізації**

Планування здійснення індустріалізації по п'ятирічкам (п'ятирічним планам). Перша п'ятирічка розпочалася в 1928 р.*

Зосередження керування економікою в вищих органах влади — ЦК ВКП(б) і ВРНГ (Вищій Раді Народного Господарства).*

Обов'язковість виконання рішень ВКП(б) і ВРНГ*

Збільшення податків з селянських господарств, випуск облігацій на Індустріаліза-цію (розповсюджувались серед населен-ня примусово). Економія на всіх соціальних сферах (охорона здоров'я, освіта, житлове будівниц-тво) з метою накопичення грошових ресурсів для індустріалізації.*

Розвиток патріотичного ставлення до індустріалізації (соціалістичне змагання, пере-виконання планів, суботники тощо).*

Використання праці в'язнів на будівництві об’єктів індустріалі-зації.*

Репресії проти супротивників індустріалізації (здебільшого уявних).* |

Створена сучасна промисловість, що забезпечувала незалежність країни від імпорту верстатів, устаткування, чавуну, заліза, сталі та ін.*

Будівництво на території України заводів - гігантів: "Запоріз-сталь"; "Криворізсталь"; "Азовсталь", Дніпроалюмінієвий, Краммашстрой; Харківський тракторний завод та інші.*

Докорінна реконструкція старих заводів: (Луганський паровозобудів-ний; Макіївсь-кий, Дніпропетровський, Дніпродзержинський металургійні та ін.).*

Будівництво Дніпрогесу — найкрупнішої в Європі електростанції.*

Будівництво потужних електростанцій (Зуєвська, Штерівська, Харківська, Київська, Дніпродзержин-ська та ін.).

Вже наприкінці 30-х років, внаслідок індустріалізації, Україна посіла друге місце в Європі (після Гер-манії) по виплавці чавуну, четверте місці в світі по видобутку вугілля. По виробництву металу і ма-шин Україна випередила Францію, Італію.

В той же час блискучі успіхи індустріалізації не могли приховати негативні і навіть трагічні наслідки здійснення цієї складової частини модернізації.

Негативні соціально-економічні наслідки індустріалізації

Формування директивно-планової економіки (без урахування законів ринку). Зростання ролі партії в державі (бо саме партія реально керувала економікою).

Відставання легкої і харчової промисловості, тому що цим галузям приділялося значно мен-ше уваги, аніж важкій індустрії.

Будівництво об'єктів важкої індустрії йшло нерівномірно на теренах України (і інших респуб-лік), що викликало відставання частини регіонів в економічному розвитку.

Індустріалізація безпосередньо не підвищила добробут народу.

За роки індустріалізації від тяжких умов праці, голоду, хвороб, репресій загинули десятки ти-сяч людей.

Колективізація сільського господарства почалася ще в 1918-1919 pp. Як правило, у колгоспи, радго-спи, комуни селяни вступали добровільно, примусові заходи не набули ще масового характеру. Зна-чна частина селян зоставалася самостійними господарями.

В 1928 р. Й.Сталін став ініціатором проведення суцільної колективізації. На його думку, що була під-тримана більшістю ЦК ВКП(б), колективізація мала створити умови для прискореного завершення індустріалізації. Вважалося, що колгоспи зможуть забезпечити країну великою кількістю дешевого хліба. Крім того, в ході колективізації передбачалося вирішити ще одну, вже суто політичну пробле-му, — ліквідувати прошарок заможного селянства, що не підтримувало радянську владу.

Основні етапи колективізації

Етап | Зміст етапу.

1928р. |

Уряд СРСР ухвалив рішення в стислі строки провести суцільну колективізацію.

1929р. |

Пленум ЦК ВКП(б), який відбувся у листопаді, визначив, що колективізацію в Україні слід завершити восени 1931 — навесні 1932 pp.

1930р. (січень — березень) |

Партійно-державний апарат України почав застосовувати примусові заходи ко-лективізації. В колгоспи було зараховано 75% селянських господарств з рема-нентом, худобою, кіньми та ін.

1930р. (березень) |

Прийнята постанова ЦК ВКП(б) "Про заходи по ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації" (куркулями називали тоді заможних селян). Й.Сталін виступив в газеті "Правда" з критикою примусових методів колективі-зації (вони були названі "перегинами"), переклав відповідальність за них на мі-сцеве керівництво

1930р. (квітень) |

Селянам повернули присадибні ділянки, корів (одну), дрібну худобу, реманент. До кінця 1930 р. всім бажаючим не заважали виходити з колгоспів.

1931 р. |

Відновилися примусові методи колективізації. 200 000 селянських господарств було знищено як куркульські, майно було передане колгоспам (це набуло назву "розкуркулювання").

1932 — 1933 рр. | Колективізацію було завершено. Індивідуальних селянських господарств зали-шилося не більше 1%.

Доля куркулів

Категорія | Здійснені заходи

І. Куркулі, що взяли участь в боротьбі з радянською владою (повстання, збройний опір і т.ін.) | "Ізоляція" у тюрмах, таборах, або розстріл.

II. Куркулі, що чинили частковий опір при розкуркулюванні | Висилка з родинами в північні райони Росії.

III. Куркулі, що не чинили опору розкуркулюванню | Після розкуркулювання надавали невеличкі земельні ділянки за межами села.

Розправа з куркульством відбувалася "згідно закону", долю куркулів визначали батрацько-бідняцькі збори. Часто-густо серед "куркулів" опинялися не тільки заможні, а просто неугодні керівникам колгоспів селяни, або ті, що співчували своїм сусідам-куркулям (їх називали підкуркульниками і також розкуркулювали).

В 1932-1933 pp. розпочалося різке падіння сільськогосподарського виробництва. Селян-одноосібників майже не залишилось, колгоспи працювали погано, багато селян виїхало з села, тому що боялися за своє майбутнє. Було зібрано втричі менше хліба, аніж в 1930 році. В республіки СРСР уряд направив спеціальні комісії, в Україні таку комісію очолив В. Молотов.

Як розпочався голодомор 1932-1933 pp. в Україні

Рішення комісії | Підсумки виконання рішень комісії*

Провести додатковий збір хліба з селянських гос-подарств в листопаді 1932 р. — грудні 1933 р.*

Накласти на ті колгоспи, що не мали зерна, штрафи — м'ясом та іншими продуктами.*

Ввести блокадний стан в Україні забороня-лось ввозити і вивозити продовольство.*

Позбавити селян деяких областей права виї-хати з села.*

Не надавати допомоги голодуючим, не залу-чати міжнародні організації до сприяння в по-доланні голодомору.*