за свою незалежність і свободу. Україна вийшла з 2-ї світової війни у новій якості: насамперед, вона вперше у своїй історії ста-ла соборною, ввібравши до свого складу всі українські землі, Крім того, Україна також вперше була введена в систему світової співдружності, набула статус суб'єкта міжнародного права, члена міжнародних організацій. У той же час вона залишалася у складі СРСР як союзна респуб-ліка, яка не мала фактичного виходу на міжнародну арену. Драматичною була доля українського народу, що праг-нув до своєї державності у роки 2-ї світової війни. Саме на території України відбулось найбільш жорстоке зіткнен-ня двох тоталітарних систем світу: сталінізму і гітлерізму. Українці, які віками прагнули до миру, до свободи, були в черговий раз розділені на різні, а то й ворожі табори, гру-пи. Заради національного спасіння, миру наші діди та пра-діди в лавах Червоної Армії, Української Повстанської Армії, партизанських загонів боролися проти сірого спільного ворога - гітлерівців. Метою боротьби було ство-рення міцної та квітучої української держави. А тому 22 жовтня 1993 р. Верховна Рада України приймає Закон „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в якому говориться, що „вояки УПА, інших військових фор-мувань, які брали участь у боротьбі проти німецько-фашистських загарбників у 1941- 1945 рр. і які не вчинили злочину, та ті вояки, які реабілітовані - віднесені до учас-ників бойових дій, і користуються пільгами, що встанов-лені державою для учасників Великої Вітчизняної війни".Трагічна історія визвольної боротьби українського на-Роду за свою незалежність, державність, створення своїх національних Збройних Сил, повинна стати добрим уроком Для майбутніх воїнів, молодого покоління України.
5. Партизанський рух на окупованій Україні
У перший рік війни партизанський рух носив малоорганізований характер. Партизанські групи були малочисельними, погано озброєними. Утворювалися вони в основному у лісостеповій смузі України офіцерами Червоної Армії, що втекли з оточення, полону, радянськими активістами, їх поповнювало і всіляко підтримувало населення України. Перші виступи проти фашистів не мали організованої військової сили, носили епізодичний характер. Тільки з сер-пня 1942 року, з початком діяльності спеціальної партизан-ської групи полковника Д.Медвєдєва, розпочинається ма-совий партизанський рух в Україні. Створюються сильні партизанські з'єднання, загони під командуванням С.Ковпака, П.Верілигори, О .Сабурова.
Наприклад, партизанський загін під командуванням О. Сабурова восени 1942 р. здійснив важкий і великий рейд з Брянських лісів на Правобережну Україну. Кілька соткіло-метрову відстань 7 загонів і 2 спецгрупи (артилеристи і ав-томатники) сабурівського з'єднання подолали протягом місяця, форсувавши при цьому Десну, Дніпро і Прип'ять. Тільки в дні рейду загони нартизанів-еабуровців разгромилн великі фашистські гарнізони в шести райцентрах, зруйнува-ли 29 залізничних і шосейних мостів, провели широку по-літичну роботу серед населення, внаслідок чого особовий склад з'єднання зріс наприкінці походу до 2700 бійців. Сабурівці. спільно з ковпаківцями, з допомогою місцевих за-гонів Житомирської і Ровенської областей, а також білорусь-ких партизанів утворили в Поліссі вільній від фашистів край, який охоплював 14 районів з населенням 200 тис. чоловік.
Дії радянських партизанських загонов в Західній Укрїні не знайшли такої підтримки, як у її східній і центральних частинах. Там значно більший вплив мали загони ОУН.
Головною мстою партизанської війни було руйнування німецьких комунікацій ("рейкова",шляхова" війна). Це сковувало, послаблювало німецькі війська, збільшувало напруженість, безладдя у їхньому стані. Партизанські заго-ни практикували і тактику рейдів зі своїх „партизанських домівок". Так, у 1943 році був здійсненій Карпатськнц рейп С. Ковпака. Хоча він і не досяг своєї головної мети - зніщення нафтових промислів Прикарпаття, але справив ве-лике враження на все населення України, продемонстрував здатність українського народу вести героїчну боротьбу з ворогом.
Зброю, боєприпаси народні месники отримували з „Ве-ликої землі", поповнювали за рахунок німецьких трофеїв. Продуктами, одягом, взуттям партизанам допомагав народ України. У партизанських з'єднаннях, загонах військові підрозділи поділялися на зразок Червоної Армії. Там же були й навчальні підрозділи, де готувалося з військової справи поповнення.
Збройну боротьбу з фашистами вели 60 з'єднань і біля 2-х тис. партизанських загонів, в яких билися півмільйона парт-изанів різних національностей. Сила і могутність підпілля і партизанського руху була в тому, що його міцно підтриму-вав весь український народ. За героїчну боротьбу 63,5 ти-сячі партизан і підпільників відзначенеє урядовими нагоро-дами, 95 - удостоєні звання Героя Радянською Союзу.
6. Озброєння, бойова техніка і організаційне будівництво Радянських
Збройних Сил у роки війни
Під час війни розвиток видів та родів військ йшов двома напрямками: модернізації зброї, бойової техніки й організа-ційних форм шляхом створення нової зброї, бойової тех-ніки та принципово нових форм організаційного будівництва.
Збройні Сили СРСР у своєму складі мали такі види: Су-хопутні війська, Військово-повітряні сили. Військово-мор-ський флот, війська протиповітряної оборони країни тільки започатковувалися як вид Збройних Сил.З другою боку, вони за час війни збільшилися в З рази, а питома вага їх в системі ЗС зросла з 3,3- на початку війни, до 4,3 відсотка у кінці війни.
Сухопутні війська являли собою найбільш чисельний вид Збройних Сил. Питома вага їх в системі Радянських ЗС скла-дала від 80 до 87 відсотків. У своєму складі вони мали такі роди військ: стрілецькі, артилерійські, бронетанкові, меха-нізовані та кавалерійські, а також спеціальні війська.
Стрілецькі війська під час війни не тільки чисельно збільшилися майже в тричі, але й значно збільшили свої
бойові спроможності за рахунок оснащення їх новою бойо вою технікою та зброєю, яка була сконструйована та запущепа у виробництво під час війни (кулемет Горюнова, пісто лети - кулемети Шпагіна і Судаєва, карабін, протитанкові
