Перед Товариством «Просвіта» й Радою лежав тепер шлях інтензивної організаційної праці. З метою більшої продуктивности вирішено було нав'язати тісніші звязки з Управою Острогозького Земства, голова якої п. Па-сек поставився дуже прихильно до співпраці, йдучи у всьому назустріч і, зокрема, давши можливість широкого використання земської поштової станиці. Крім того — вже на першій сесії надзвичайного зібрання Земства Управа дала місце рефератам, що їх було подано представниками Т-ва «Просвіта» та Української Ради. Реферати ці були зустрінуті радниками з великим зацікавленням та викликали гарячі дебати з незначною групою російської інтелігенції, на чолі якої стояв місцевий учитель Панов. Речники цієї групи доводили безосновність пропаганди українського руху в цьому краї та шкідливість її, що загрожує революції викликом національної ворожнечі серед населення. З відповіддю виступили поруч з референтами, серед яких був і один з членів Управи Земства, також кілька радників-селян. Одну з найгарячіших промов було виголошено радником селянином Ф. Розбиваючи доводи учителя Панова, звернувся він до зібрання з палким закликом, не гаючись, розпочинати народню справу, а то в першу чергу справу української.школи, засновувати на місцях Товариства «Просвіта» та пам'ятати, що, мовляв, ми «хохли», як вони нас звикли звати, є дітьми одного великого українського народу.

Виступи ці, а особливо щойно згаданий виступ п. Ф., сильно підірвали апльомб, з яким було з'явилася групка захисників російських інтересів. Вони пробудили зацікавлення й почуття національної гідности, що жевріло ще у грудях багатьох. Вони дали ґрунт завзяттю в праці, що широко розвинулася в цілому повіті, захоплюючи собою й повіти сусідні. Вислідом тієї праці була організація курсів українознавства в м. Острогозьку, переведення циклю лекцій на місцях, організація низки просвітніх гуртків та видавництва Товариства «Просвіта». Курси дали змогу тісніше зв'язатися з де-ким з тих, що їх відвідували (було всього на них 17 осіб) та втягти їх до праці організації просвітніх гуртків.

Видавнича справа почалася виданням Товариством «Просвітою» двох брошур А. Пуховського: «Наше рідне» і «До праці!», де в популярній формі було подано огляд Острогожчини і Подоня в цілому, становище та потреби українського народу й шляхи до здобуття своїх прав. Крім цих брошур, що розійшлися протягом ближчих місяців шляхом продажу їх на місцях — на торгах, в гуртках, під час лекцій, зібрань, на вічах тощо, на початку грудня те ж Товариство видало ще одну книжечку А. Ж. п. н. «Наше свято», в якій подано було перебіг сесії Земського Зібрання та Селянського З'їзду (в ньому взяли участь і представники повітів Валуйського та Богучарського) Острогожчини, якими було винесено постанови про визнання влади Центральної Ради та приєднання до Української Народньої Республіки.13) Одночасно з розпочатою видавничою працею Острогозькою «Просвітою», у м. Вороніжі провадила видавничу працю Українська Громада, що складалася з уроженців Подоня й мала своїм завданням іти на допомогу національному рухові на місцях. Крім кількох брошур, які були нею видані, як напр., «Життєпис Т. Шевченка» (Ю. Чайківського), збірника українських пісень тощо Українська Громада вже в літі приступила до видання часопису п. н. «Праця та Воля» 14), що відбивав на своїх сторінках життя й настрої Подоня,