Рештки інших пам’яток, що належать до пізнього етапу доби бронзи, виявлені в урочищі Сичівщина та в західній частині хутора Раки, за 4 км на схід від села Комарівки, в урочищі Товарячий Гай біля села Пристромів, розташованому на піщаному підвищенні заплави лівого берега Трубежа.

До того самого часу належать стоянки, виявлені на піщаних дюнах або невисоких підвищеннях заплави на лівому березі Дніпра — у В’юнищах, Городищі, Стовп’ягах, Козинцях, Андрушах, Комарівці, на берегах річок Трубежа й Альти—біля Пристромів, Вовчкового, Харківців, Гайшина, на околицях Переяслава, біля хутора Успенського.

До періоду бронзи належить більшість могил, що ви сочать у степу, привертаючи увагу подорожніх. Свого часу ними зацікавився Тарас Шевченко, що оглянув їх за дорученням Київської Комісії для розбору давніх актів. Розкопки, здійснені за нашого часу, засвідчили, що поховання відносяться до так званої ямної культури ранньобронзової доби. Кілька могил, зокрема, досліджено в Стовп’ягах і Харківцях. Поховання мало вигляд зви чайної прямокутної ями, накритої дерев’яними колодами. На кістках збереглися залишки червоної вохри. Небіжчики клалися на спину із зігнутими в колінах ногами. Речовий інвентар досить бідний.

Ціла низка могил насипана за пізнього періоду доби бронзи. Серед них славетна Вибла могила, яку неодноразово згадує у своїх творах Тарас Шевченко .

На початку І тисячоліття до н. е., десь близько IX— VIII ст., на широких просторах східної Європи розпочав ся перехід від епохи бронзи до раннього залізного віку. Поява нового металу, що за своїми якостями набагато перевищував не лише мідь, а й бронзу, дуже сприяла подальшому економічному розвитку суспільства. Почалася, за виразом Ф. Енгельса, доба залізного плуга, сокири й меча.

Залізні знаряддя піднесли землеробство на якісно новий, вищий ступінь розвитку. Виникло рільництво орне хліборобство із застосуванням залізної сохи, а далі й плуга, та тяглової сили свійських тварин. Підвищення продуктивності сільськогосподарського виробництва в свою чергу сприяло розвиткові інших галузей господарства. Поступово в руках окремих осіб починають нагромаджуватися великі багатства. Зароджується рабовласництво в його примітивній, патріархальній фор мі. Досі однорідне суспільство починає розшаровуватися, поділяється на багатих і бідних, на визискувачів і визискуваних. Так було зроблено перший крок до формування класів.

Відомості про тогочасне населення нашої країни вже доносять до нас письмові джерела. Стародавні греки , знайомляться з Північним Причорномор’ям і від VI ст. До н. е. засновують там свої міста-колонії — Ольвію,

Херсонес, Боспор та ін. Старогрецькі історики називали нашу країну Скіфією, а племена, що Її населяли,—скіфами. Серед них були і предки слов’ян. За свідченням грецького історика Геродота, що жив у V ст. до н. е. і залишив докладний опис Скіфії, на території Середньої Наддніпрянщини жили хліборобські племена скіфів-орачів. Ці племена залишили великі укріплені городища і звичайні поселення та численні могильні поховання. Всі ці типи пам’яток добре відомі і на Переяславщині.

Як зазначалося, тогочасне осіле землеробсько-скотарське населення нашої країни вступило в період активного руйнування первіснообщинних відносин. Унаслідок майнового розшарування і нагромадження багатства в руках окремих власників поступово формується родоплемінна знать. Про це й свідчать великі могильні насипи над похованнями перших можновладців поряд з великою кількістю бідних поховань під невисокими насипами.

До багатих поховань племінної знаті на Переяславщині належать могили, досліджені в районі сіл Єрківців і Дівичок, а також поблизу хутора Могильного.

Потребою захищати багатство викликане й будівництво укріплень довкола окремих поселень. Прикладом

може бути городище поблизу Хоцьків або величезне

Трахтемирівське городище, широко знане в світовій археології.

Перше з них належить до порівняно простіших споруд того типу. Воно оточене високим земляним валом і широким та глибоким ровом. Площа поселення була достатня не тільки для мешкання людей, а й для утримання худоби на випадок нападу чи облоги.

Трахтемирівське ж городище належить до найбільших на Україні і має дуже складну структуру. Водночас воно є одним з найраніших городищ скіфського періоду Обіймає велику площу, обгороджену земляним валом заввишки 5 м та глибоким ровом. Довжина зовнішньої лінії оборони досягає 6,5 км і проходить по дуже пересіченій місцевості з урахуванням природних засобів захисту Всередині городища один з горбів між ярами має додаткові укріплення — внутрішню лінію оборони. Це дитинець, що був заселений людьми. Решта площі городищ використовувалася для господарських потреб та захисту жителів округи на час воєнної небезпеки, а також для утримання худоби.

Під час розкопок на городищі знайдено залишки жител напівземлянкового типу та низку господарських (переважно зернових) ям. Досліджено конструкцію оборон них споруд у центральній частині городища. Основу ва-лу становили дерев’яні конструкції з товстих колод на кам’яному підложжі, засипані товстим шаром глини. Дерево спалювалося, внаслідок чого глина спікалася у тверду цеглоподібну масу. Зверху основа валу засипалася землею.

Більшість речових знахідок на городищі — фрагменти глиняних посудин. Знайдено також бронзові наконечники стріл скіфського типу. Зібраний на Трахтемирівському городищі речовий матеріал датує пам’ятку часом з кінця VII до V ст. до н. е. і водночас засвідчує торговельні зв’язки його мешканців не лише із скіфськими степовими племенами, а й з далекими грецькими міста ми Північного Причорномор’я.

Біля Комарівки виявлено звичайне, неукріплене поселення VI—V ст. до н. е. Тут знайдено чималу кількість різних предметів з бронзи й заліза, уламки глиняного посуду