ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

Районний центр, місто обласного підпорядкування, об'єднує колишні райони: Переяслав-Хмельницький, Баришівський і частину Березанського району.

Від Києва — 120 км.

Переяславщина. Славна земля, де кожен камінь, кожна могила немало могли б розпо-вісти про героїчне минуле України! Цей край — наймальовничіший куточок Київщи-ни. Як тільки автобус зверне з магістрального шосе Київ—Харків, його обступить зелене шумовиння лісів. Ліс починається далеко від Переяслава, і чим ближче до заплави Дніпра, тим він красивіший, тим зеленіші чагарники. Того, хто вперше побуває тут, вразять незай-мані луки, і таємничий плюскіт лісових річок, і черідки диких кіз, що біжать, нібито не тор-каючись землі...

А ось і саме місто. Поруч з сучасними спо-рудами, з молодими парками і скверами висо-чіють пам'ятники стародавньої архітектури, залишки фортець і валів. Таке дивне поєднан-ня надає місту своєрідної краси і чарівності.

Ще перед початком нашої ери, як ствер-джують археологічні розкопки, на території майбутнього Переяслава виникають древнь-ослов'янські поселення так званої культури «полів поховань».

Зовсім недавно на землях Переяславсько-го радгоспу досліджувався могильник культу-ри II—IV століть.

В могильнику знайдено бронзову фібулу, сердолікову бусину і позолочений ніж з слі-дами дерев'яної колодки, срібні персні, дві великі миски з кістками курки і риби, кістки ба-рана і глиняний кубок.

В кінці VI чи десь на початку VII століть в районі злиття Альти і Трубежа виросло найдавніше Переяславське городище. Згодом тут виникло місто. Вже в Х столітті Переяс-лав відігравав значну роль у політичному і культурному житті древньоруської держави, а починаючи з середини XI століття стає «стольним градом» князівства. Переяслав-ськими князями були такі видатні державні діячі, як Володимир Мономах, Юрій Долгорукий — засновник Москви.

«Повесть временных лет» під 1089 роком повідомляє про велике будівництво в Переяс-лаві. Особливо багато споруд виросло в XI— XII століттях. Залишки деяких із них знай-дені радянськими археологами. Найзначнішою будівлею XI століття вважають Михай-лівський собор. Стіни його прикрашав фреско-вий розпис та мозаїка, а підлога була вистелена різнокольоровими полив'яними та шиферними орнаментованими плитами. В прибудовах, ко-ло стін собору, знаходились поховання переяславських князів. Щодо розмірів та багатства внутрішнього оздоблення Михайлівський со-бор навряд чи поступався навіть перед таким пам'ятником давнини, як Київська Софія. Храм був зруйнований в 1239 році під час татаро-монгольської навали.

Видатним твором зодчества XII сторіч-чя є великий храм, рештки якого знайдені під дерев'яною церквою Воскресіння. Розкопано не лише фундаменти, а й стіни та внутрішні стовпи. Вся кладка зроблена з цегли на вап-няковому розчині з домішкою цем'янки. Ка-міння вживалось тільки в кладці фундамен-тів. Древній храм тринефний. Кожний неф за-кінчувався напівкруглою апсидою. Підлога вистелена різнокольоровими полив'яними плитами. Стіни і стовпи були вкриті фреско-вим розписом.

На території «дитинця» виявлено залиш-ки склоробної майстерні періоду Київської Ру-сі. Вона обладнана піччю, яка служила для виготовлення скла, скляного посуду, різноко-льорових елементів для мозаїки.

Трагічним для міста був період татаро-монгольської навали: нападники повністю зруйнували і спалили Переяслав. З того часу майже зникають з сторінок літопису згадки про місто. Вони з'являються в різних історич-них джерелах лише в XVI столітті, коли Пе-реяслав було відбудовано.

В травні 1954 року всі народи Радянсько-го Союзу відзначили знаменну історичну да-ту — 300-річчя возз'єднання України з Росі-єю. В Переяслав-Хмельницький прибули тоді делегації з усіх республік, іноземні гості. На площі, де прозвучала клятва українського на-роду (нині площа Возз'єднання), встановлено обеліск з меморіальною дошкою. В центрі міста, на площі Богдана Хмельницького, спо-руджено монумент на честь 300-річчя возз'єд-нання України з Росією, відкриття якого відбулось 8 жовтня 1961 року. Монумента по-лірованого червоного граніту, увінчаний сим-волічними постатями Росії й України, ство-рили скульптори й архітектори В. Гнєзділов, В. Винайкін, В. Гречаник і П. Кальницький. На десятиметровому постаменті над бронзо-вими барельєфами, що відображають історич-ні епізоди з життя народів-братів, золотом написано: «1654. Навіки разом—навіки з російським народом. 1954».

У 1738 році в Переяславі відкривається колегія — перший загальноосвітній учбовий заклад з шестирічним курсом навчання, що готував священиків. Для колегії був збудований од-ноповерховий кам'яний будинок. В 1753 році в Переяславській колегії займав посаду викла-дача поетики Григорій Савич Сковорода. Як свідчить його найближчий друг і учень М. І. Ковалинський, Сковорода жив у Вознесенському монастирі, писав підручник з піїтики, в якому виклав основні положення свого новаторського курсу поетики і закликав до висловлення в творіннях митців вільної думки.

В роки Великої Вітчизняної війни будинок колегії був зруйнований. Лише в 1961 році за-вершена його реставрація. Тут відкрито му-зейну кімнату, присвячену Г. С. Сковороді.

Починаючи з другої половини XVII сто-ліття, в місті споруджуються нові будівлі та архітектурні ансамблі На місці Михайлівського храму виростає нова церква, що мала багато спільного з архітектурою собору, збу-дованого за велінням Богдана Хмельницького в 1651—1653 роках в Суботові. Всередині приміщення нагадує однонефний зал, перекри-тий циліндричним склепінням. Мальовниче декоративне оформлення надає особливої па-радності всій будівлі. До сьогоднішніх днів збереглися чудові ліпні прикраси фронтальних вікон і ніш, прості за композицією і формою кольорові керамічні розетки, прикрашені ук-раїнським орнаментом

Цікавим пам'ятником архітектури кінця XVII сторіччя є Вознесенський собор, збудо-ваний у 1695—1700 роках Він входив до ар-хітектурного ансамблю Вознесенського мона-стиря.

Двічі, у 1845 і в 1859 роках, у Переяславі перебував Т. Г Шевченко Він жив у будинку міського лікаря А. О. Козачковського.

19 серпня 1845 року відбувся літератур-ний вечір з участю великого поета В спога-дах А. Козачковського знаходимо запис про той вечір На ньому Шевченко читав свої вог-ненні поезії, які схвально