11 листопада 1918р. у Львові Українською Національною Радою був створений виконавчий орган влади - Державний секретаріат. Його головою став К. Левицький, членами - В. Панейко. Л. Цегельський, Д. Витовський, С. Голубович і ін.

13 листопада Українською Національною Радою був затверджений тимчасовий основний закон, відповідно до якого за знову створеною Українською державою закріплювалася назва Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), визначалися її кордони, герб і прапор. Президентом ЗУНР став Є. Петрушевич, главою уряду - Державного секретаріату - залишився К. Левицький. ЗУНР займала територію 70 тис. кв. км, її населення на 71% було українським.

3. Основні заходи внутрішньої політики були наступними:

1. Була створена ефективна система керування: центральні органи спиралися на розгалужену і добре організовану систему місцевого керування, що мала авторитет серед українського населення.

2. В умовах конфлікту з польськими військами життєво важливе значення мало створення регулярних військ ЗУНР - Української Галицької Армії (УГА), у ряди якої швидко й організовано були покликані десятки тисяч чоловік.

3. Приймалися заходи для виведення економіки з кризи:*

була встановлена державна монополія на продаж зерна, хліба, цукру, спирту, сірників, шкір, худоби, свиней, заборонений вивіз нафти:*

введена в обіг власна валюта - гривня і карбованець;*

відновлювалися залізниці.

4. За законом від 14 квітня 1919 р. ліквідувалося поміщицьке землеволодіння, а земля розподілялася між безземельними і малоземельними селянами.

5. Була затверджена державність української мови, але національним меншостям гарантувалося право на користування своїми мовами. Публічні школи проголошувалися державними.

4. Основні цілі зовнішньої політики ЗУНР:

1) боротьба за міжнародне визнання ЗУНР, насамперед країнами Антанти:

2) припинення війни з Польщею, що не відмовилася від своїх домагань на Східну Галичину.

11.2. Розкрийте причини й обставини тимчасової окупації українських земель Німеччиною і її союзниками в 1941 р.

1. Початок воєнних дій.

22 червня 1941 р. 190 дивізій Німеччини і її союзників перейшли границю від Балтійського до Чорного морів, близько 5 млн. 500 тис. солдатів і офіцерів було кинуто на розгром СРСР. Почалася радянсько-німецька війна, що тривала 1418 днів і ночей.

Відповідно до плану «Барбароса» (грудень 1940), розробленому німецьким генеральним штабом Радянський Союз повинний був бути розгромлений протягом двох місяців у ході «блискавичної війни». У загарбницьких планах фашистів Україні приділялося особливе місце.

За планом «Ост» гітлерівці мали намір протягом 30 років виселити з України мільйони чоловік, заселити її німецькими колоністами. Україна повинна була назавжди стати аграрною колонією. Для досягнення поставленої мети на київському напрямку була розгорнута група армії «Південь» (командуючий - генерал-фельдмаршал Рундштедт). Її задачею було знищення радянських військ на Правобережній Україні, вихід до Дніпра і розвиток наступу на схід.

Перші місяці війни були найбільш важкими і трагічними для радянських військ. Німецькі війська і їхні союзники швидко просувалися всередину України. 25 червня був узятий Луцьк, 27-го - Дубно, 28-го - Рівне, 30-го червня - Львів і Тернопіль. До середини липня німці контролювали всю Галичину, Західну Волинь, Буковину і Бессарабію. Вирішальної для подальшого ходу воєнних дій була битва під Уманню (10- 12 серпня 1941), під час якої були розбиті частини Червоної Армії, що утримують підступи до Центральної і Східної України. Радянські війська не могли стримати натиск ворога. Німецькі війська легко проривали радянську оборону і брали в оточення частини Червоної Армії.

2. Оборона Києва. Одеси і Криму.

У середині вересня 1941р. супротивник взяв в оточення київське угруповання радянських військ Південно-Західного фронту загальною чисельністю 650 тис. чоловік. Після 72 днів оборони частини Червоної Армії залишили столицю України.

300-тисячне угруповання румунських військ з 5 серпня 1941 р. повели наступ на південний схід, метою якого було взяття Одеси. 15 вересня 1941 в. супротивник розпочав генеральний наступ й оточив місто. Цілий місяць радянські війська відбивали люті атаки ворога. 16 жовтня була проведена операція по евакуації Одеського укріпрайону. Героїчна оборона міста закінчилася. В Одесу вступили частини 4-ої румунської армії.

Наприкінці вересня 1941 р. різко погіршилося положення частин Південного фронту, що діяли в південних областях України. Фашисти, захопивши Каховський плацдарм, вийшли на Чонгарський перешийок. Частини Приморської армії – 90 тис. бійців і командирів зайняли позицію в Криму. Але удержати півострів під своїм контролем їм не удалося. 29 жовтня супротивник прорвав фронт, і Приморська армія була змушена відступити до Севастополя, а 51-я армія на Керченський півострів. 16 листопада під тиском супротивника війська 51-й армії змушені були залишити Крим і евакуюватися на Таманський півострів. Із Севастополя радянські війська пішли тільки 4 липня 1942 р.

22 серпня 1942 р. Червона Армія залишила м. Свердловськ Луганської області, після чого вся Україна виявилася окупованою. Тринадцять місяців замість планованих декількох тижнів утратив вермахт при захопленні України.

3. Причини поразок Червоної армії: