Глушко були створені реактивні снаряди). Створено новий танк Т-34 групою інженерів на чолі із Косигіним. Але після смерті Тухачевського моторизовані та танкові дивізії недооформлювались, надавалась перевага кінноті.
Прорахунки радянського командування і особисто Сталіна:
а) визначення строків нападу Німеччиною на СРСР 76 раз доповідали Сталіну точну дату нападу
б) помилковість військової концепції яка була заснована на ідеї переможності Червоної Армії та існування теорії перемоги малою кров’ю на чужій території.
заборона будь якої антинімецької пропаганди і навіть звернення до громадян СРСР в засобах масової інформації.
Визначення помилкових пріоритетів в зовнішній політиці, спрямованих на підтримку агресії (пакт від 23.08.39 та договір про дружбу і кордони від 28 вересня 1939 року). Поряд з політичною співпрацею йшла також економічна між Німеччиною та СРСР. Поставки машин, обладнання після договору від 28 вересня 1939 року, обмін обладнання і стратегічної сировиною. На весні 1940 року Німеччина припинила поставки обладнання, з СРСР останній ешелон до Німеччини відправився в ночі 22 червня 1941 року.
Було заборонено збивати німецькі літаки які залітали на радянську територію. Нарком оборони видав наказ відпускати екіпажі і літаки та надавати допомогу при поверненні за допомогою супроводжуючих винищувачів.
Групам німецьких солдат дозволяють перетинати кордони з метою розшуку могил родичів загиблих в роки першої світової війни. В Симбірську та Тамбові знаходились німецькі танкові школи.
Таким чином, німцям були відомі місце розташування військ.
22 червня 1941 – напад Німеччини на СРСР
23 червня 1941 – масштабна танкова битва на лінії Луцьк – Рівне – Броди
28 червня 1941 – війська ЧА залишили Мінськ
30 червня 1941 – вступ до Львову
поч. липня 1941 – захоплення Литви, Латвії, Білорусії, Молдови, частини України
7 липня – 26 вересня 1941 – оборона Києва
10 липня – 10 жовтня 1941 – Смоленська битва
29 липня 1941 – захоплення Смоленська
4 серпня – 16 жовтня 1941 –
оборона Одеси під командуванням генерала Петрова
30 серпня 1941 – 27 січня 1943 – блокада Ленінграда
19 вересня 1941 – захоплення Києва німецькими військами
30 вересня 1941 – поч. Січня 1942 – оборона Москви. Початок операції “Тайфун”
Вересень – жовтень 1941 –
Донбаська оборонна операція
25 жовтня 1941 – захоплення Харкова
30 жовтня 1941 – 1 липня 1942 – оборона Севастополя
5 грудня 1941 – поч. Січня 1942 – наступ на лінії Єлець – Калінін
4 березня 1942 – розгін Української Національної Ради
12-19 травня 1942 – невдалий наступ військ ЧА на Харків
30 травня 1942 – створення Центрального Штабу Партизанського Руху на чолі із Понаморенко, на Україні на чолі із Струкачем.
28 червня 1942 – наступ німців на Волгу та Північний Кавказ
22 липня 1942 – ЧА залишила Свердловськ – повна окупація України
Проте, з кожним місяцем опір радянських військ підсилювався, удосконалювалося мистецтво організації оборонних боїв. Це позбавляло ворога можливості вести наступ в запланованих їм темпах.
11.3. Проаналізуйте зміст радянсько-німецького пакту про ненапад від 23 серпня 1939 р. і секретного додаткового протоколу до нього. Визначите вплив угоди на подальший розвиток події у світі.
Агресивні плани Гітлера вимагали забезпечення позиції нейтралітету з боку СРСР. Радянський уряд який прагнув запобігти створення антирадянської коаліції в Європі, наприкінці 1938 р. узяв курс на зближення з фашистською Німеччиною.
З призначенням на посаду наркома іноземних справ у СРСР В. Молотова радянсько-німецькі переговори придбали офіційний характер, хоча і продовжували проводитися в обстановці таємності.
А в серпні 1939 р. у Москві проходили офіційні радянсько-німецькі переговори, на яких німецька сторона заявила, що будь-які політичні, економічні, територіальні інтереси СРСР будуть задоволені. Представники Німеччини також проінформували радянську сторону про плани почати бойові дії проти Польщі після 25 серпня 1939 р.
У ніч з 23 на 24 серпня 1939 р. між СРСР і Німеччиною був підписаний пакт про ненапад і секретні протоколи до нього.
Пакт-договір, угода, одне з найменувань міжнародного договору.
Пакт передбачав наступні зобов'язання сторін:
не воювати один з одним;
не брати участь в угрупованнях держав, спрямованих проти іншої сторони;
усі суперечки один з одним вирішувати винятково мирним шляхом;
підтримувати постійні контакти між собою й інформувати друг друга в питаннях, що торкаються загальних інтересів. Москва не ховала свого наміру взяти під контроль Східну Європу. Це цілком вписувалося в стратегічну концепцію Кремля про «світову соціалістичну революцію».
Секретні протоколи розмежовували сфери впливу сторін:
СРСР | Німеччина
Фінляндія, Естонія, Латвія, Східна Польща, (Західна Україна і Західна Білорусія), Бессарабія |
Західна і Центральна Польща, Литва
Довгий час факт існування секретного протоколу замовчувався, мова йшла тільки про наявність його копій. Вперше оригінали секретних протоколів були виявлені в архівах політбюро ЦК КПРС у 1992 р. і були опубліковані в журналі «Нова і новітня історія» (№1, 1993). Отже, радянський уряд і особисто М.С. Горбачов, як і його попередники, знали про їхню наявність.
На думку деяких істориків, договір від 23 серпня 1939 р. віддалив на 10 років можливість виникнення війни між СРСР і Німеччиною. З іншого боку, пакт фактично означав 4-й роздягнув Польщі й активну участь СРСР у ньому. Багато істориків вважають, що підписання пакту означав домовленість між двома агресорами - Німеччиною і СРСР - про розділ Європи.
Договір вніс розкол у світовий комуністичний рух, тому що з Кремля надходили вказівки про заборону на критику фашизму й антифашистську діяльність.
Після підписання договору почалося