3 жовтня 1944 року починаються “закордонні” походи (національно-визвольна війна). Але ще 20 червня 1944 року радянські війська вступили на територію Польщі. Наступного дня оголошується маніфест Польського Комітету Національного Визволення. В якому радянський уряд вбачав уособлення влади в Польщі. Радянський уряд визнав ПКНВ і надав йому право створювати органи управління в державі. Цей комітет був створений під егідою НКВС після вбивства керівника емігрантського уряду Сікорського влітку 1943 року. Його заступник Миколайчук не отримав повної влади.

В серпні – вересні розпочалось повстання опозиційних сил Комітету ПКНВ. Керівником був емігрантський уряд в Лондоні. 1 серпня 1944 року відбувся ряд збройних сутичок. Це повстання було підтримано більшістю варшавян. Мета – усунення від влади пробільшовицьких сил уряду та закріплення столиці. Сталін в дуже різкий формі відізвався про групу злочинців, яка своїх інтересів затіяла варшавську авантюру. Радянська армія незважаючи на заклик по допомогу, не підтримала повсталих. 2 жовтня 1944 року керівники Варшавського повстання капітулювали. Більшість сучасних науковців вважає, що війська Червоної армії було навмисно зупинено. І лише 17 січня 1945 року війська вступили до Варшави та визволили її

Успішний закінчення Ясько-Кишинівської операції дозволило Червоній армії в серпні 1944 року перенести військові дії на територію Румунії. Наступ Червоної армії прискорив події в самій Румунії. 23 серпня 1944 року починається повстання в Бухаресті, яке привело до падіння диктатури Антонеско. Антифашистські настроєні повстанці визволили столицю і утримували її до приходу Червоної Армії. Наприкінці серпня 1944 року Румунія була визволена.

Ще у 1941 році Болгарія приєдналась до антікомінтернського пакту та оголосила війну США та Великобританії. Вона не виступало відкрито проти СРСР, але 5 вересня 1944 року радянський уряд оголосив війну Болгарії. 8 вересня 1944 року передні частини Червоної армії перейшли Болгарський кордон. Це співпало з антифашистським повстанням в Софії. В вересні 1944 року Болгарія була визволена.

Особливості дій Червоної армії в Югославії.

В країні вела активну антифашистську боротьбу народно-визвольна армія Югославії (НВАЮ) під командування Броз Тита. У складі цієї армії налічувалось біля 400 тис. бійців. Спільними діями НВЮА та Червоної армії Югославія була визволена. Наприкінці вересня 1944 року разом із командування І Українського фронту розробляється план дій. В жовтні 1944 року в ході штурму Белграду командування ІІІ Українського фронту задовольнило прохання НВАЮ, і югославські частини першими вступили до міста. Пізніше Сталін видав наказ про заборону просунення радянських військ вглиб країни. Югославські частини самостійно визволили країну.

Розвиток подій в Угорщині відрізнявся – з Червоною армією активно боролися сили Вермахту з підтримкою угорців. Уряд на чолі із диктатором Хорті та Салаші (спадкоємиць) пов’язав свою долю з Гітлером. Німецький наступ на Будапешт вівся силами ІІ українського фронту і був невдалим. Лише друга половина листопада була вдалою для радянських військ. Вони успішно форсували Дунай і на територію Угорщини вступили війська ІІІ Українського фронту, які оточили німецькі сили біля столиці. Боротьба за місто тривала до середини лютого 1945 року, особливо кровопролитні бої точилися біля озера Балатон. Лише на початку квітня 1945 року бої закінчились.

У вересні – листопаді 1944 року Червона армія надала суттєву допомогу антифашистському руху в Словаччині. Перемога народного повстання закінчилась наприкінці листопада 1944 року і було проголошено Чехословацьку Народну Республіку.

З 27 березня по 2 травня 1945 року Червона армія визволила в 13 країнах світу біля 140 млн. людей, в цих країнах було встановлено демократичні режими, але негативним було намагання нав’язати свою модель соціалізму, і до влади прийшли промосковські політичні групи.