В 1932 р. два колгоспи об’єднались в один колгосп ім. Сталіна.

В 1930 р. була відкрита семирічка, медамбулаторія, збудований клуб, який був найкращим в районі, збудована електростанція, яка освітлювала клуб і сільську Раду.

Колгоспники переконались у величезних перевагах колгоспного ладу і що через колгосп лежить їх шлях до заможного щасливого життя.

Але у колгоспі були вороги-куркулі. Вони проводили агітацію проти колгоспників, пускали наклепи, провокаційні слухи про життя колгоспників. Колгоспники не могли більше терпіти у своєму селі куркулів і в 1930 році збори селян села постановили: за невиконання хлібозаготівель та ворожі дії розкуркулити Гопкало Семен Терентійович, Тарасенко Хома Данилович, Батрака Данила, Батрака Івана і конфіскувати їх майно нажите ними в наслідок експлуатації трудящих села. Це зміцнило колгосп. Усуспільнення землі дало можливість піднести продуктивність праці, облегшити боротьбу з бур’янами, повністю використати техніку.

Організовано в колгоспі молочнотоварну ферму і свиноферму, завідуючим ПТФ був Почеп Г.В., свинаркою працювала Гордієнко Н.Й., яка була нагороджена срібною медаллю за вирощування поросят.

Збудована кузня-майстерня, де ремонтували машини й сільгоспінвентар. В довоєнні роки колгоспники одержували на трудодень по 3-5 кг. хліба, таких врожаїв ніколи не збирав поміщик Лішенко і індивідуальні господарства.

В 1937 році був поширений рух п’ятисотенець – першими засновниками цього руху на селі були Бебех Степанида, Батрак Одарка, Гопкало Федоська, Банник Пріся (вони були ланкові). Одержували 250-300 цт. цукрових буряків з 1га.

Історичні відомості періоду Великої Вітчизняної війни.

Мирне життя Радянського періоду було перервано підступним нападом гітлерівської Німеччини. Почалась Велика Вітчизняна війні радянського народу проти фашистських загарбників. Україна була окупована німцями, в село Панфили німці вдерлись осінню 1941 р. З перших днів фашистські загарбники почали жорстоку розправу з колгоспниками -активістами. Остроушко М.З., першого голову комнезаму, німці зачинили в маленьку хату, довго катували, він не витримав знущань і помер. Чорненького Петра, комуніста, що працював до війни головою колгоспу, впіймали німці й повісили в м. Переяславі. Дику Є.І.– комсомолку, учительку, було арештовано німцями і довго тримали у в’язниці. Комуністи Почеп А.В., Батрак М.М., комсомольці, молодь – Фецюк Л.Я., Дика Є.І. – працювали в підпіллі, вони вели агітаційну роботу серед населення проти німців, допомагали солдатам, які попали в оточення, вели посилену боротьбу з фашистами.

Їх підтримував народ села, переховував їх від німців.

Вони вели агітацію серед молоді, щоб не їхали в рабство до Німеччини. Але фашисти насильно гнали на каторгу. З Панфил вони відправили у фашистське рабство до 150 осіб. Молодь ховалась на горищах, в лозах, днювали й ночували в кущах.

За декілька днів до відступу з с. Панфил в 1943 році німецькі фашисти забрали з села чоловіків і молодих хлопців, відправили їх у м. Переяслав. Там розстріляли Батрака О.Г, Батрака А.І., Волошина П. коли вони втікали.

По звірячому розправились із тваринами. На вулиці Гребля перестріляли всіх коней, корів, свиней і навіть молодих поросят. Забрали багато качок, курей. 21 вересня 1943 року наша славна Радянська Армія вигнала фашистів із села, і в селі відновилась радянська влада.

До 500 осіб із села Панфили приймали участь на фронтах Великої Вітчизняної війни у боротьбі з фашистами. Першим головою сільської Ради був Батрак І.М. Рано-вранці 21 вересня 1943 р ледве починало сходити сонце, появились в селі розвідники – солдати Радянської армії. Горів цукровий завод м. Яготина, палали людські оселі, лежали в дворах корови , коні, свині, телята – ось що залишили фашисти з села.

На другий день після приходу Радянських військ в с. Панфили було мобілізоване працездатне населення (чоловіки) на будівництво моста через р. Дніпро.

Під керівництвом партійної й Комсомольської організації почало відбудовуватись колективне господарство. Відновлені тваринницькі ферми, стали спільно збирати врожай і задовольняти потреби фронту.

Першим головою колгоспу ім. Сталіна після німецької окупації був Батрак Іван, потім шпиталь Сергій, згодом Чорнобай Олексій.

В 40-50-х роках головували: Качаненко, Синявський, Мацюця.

Комуніст Мацюця Іван в числі тридцятитисячників був направлений партією в село Панфили для підняття колгоспу влітку 1956 р. Товариш Мацюця був культурним, скромним, хорошим організатором. Мав освіту – закінчив зоотехнічний технікум, згодом учительський інститут, а після війни – вищу партійну школу при ЦК КПУ. Іван Михайлович Мацюця працював головою колгоспу в селі 7 років. За час його роботи в селі піднялася економіка і культура.

В 1962 році колгосп “Сталінським шляхом” перетворений в радгосп “Панфильський”. На початку 1962 року на базі радгоспу “Панфильський” і Панфильського дослідного поля, організовано Панфильську дослідну станцію по освоєнню боліт. Директором цього дослідницького господарства був кандидат с/г наук Кудря С.А., а з 13 травня 1965 року працює директором кандидат с/г наук Чимерис П.К.

В селі Панфили зараз дослідна станція по освоєнню боліт має всієї землі 2588 га, з них орної – 1988 га, сінокосу – 129 га, саду – 153 га, лісу – 65 га.

Вирощують в селі такі зернові культури: жито, пшеницю, овес, кукурудза, горох, круп’яні, гречка, просо; технічні культури: картопля, цукровий буряк, капуста, соняшник.

Побудовано лінію “Петкус” потужністю 2 т. насіння за одну год., будинок тваринника, житлові будинки, пожежне депо, школа на 320 місць з усім комплексом, дитячий садок.

Працює в селі автоматична телефонна станція. Є пошта і зберкаса, а також медична амбулаторія і аптека.

В даний час гордістю села Панфили є народний хор “Оберіг” який на всі свята веселить душі жителів.