Не дуже широкого поширення набуло пасічництво. У Борисполі зазначено всього 24 пасіки, в них разом 679 вуликів. Щодо кількості вуликів пасіки поділялися так: на 5 вуликів -1 пасічник, на 5 вуликів - І,12 вуликів - І, 15 вуликів - І, 20 вуликів - З, 25 вуликів - І, 26 вуликів - І, ЗО вуликів - 3, 35 вуликів - І. 40 вуликів - 3, 50 вуликів - 2, 60 вуликів - І, 80 вуликів - 1. В одній пасіці кількість вуликів не зазначено.

Значна частина господарів пасік мед і віск не продавали, споживаючи його вдома. Тільки 8 власників пасік продавали мед і віск. З них один возив свою продукцію до Києва. Про інших невідомо де продавали. Щодо меду, то можливо його реалізували в Борисполі, а віск 4 бориспільські церкви спожити весь не могли, що його давали 679 вуликів. Швидше попит на віск був у Києві, де діяли численні монастирі та церкви, які мали велику потреб у воску для виготовлення свічок.

З огляду торгово-промислового життя Борисполя можна зробити такі висновки По-перше, в середині XVII ст. Бориспіль був досить значним осередком торгового І промислового життя. Особливо були розвинені ремесла та шинкування вином солодом. По-друге, торгівля провадилась переважно виробами місцевої продукції, а завозились з інших міст лише найпотрібніші для життя продукти. , по-третє, таке велике ремісниче виробництво не мого мати відповідного попиту в такому невеличкому містечку. Певно значна частина бориспільської продукції йшла не для місцевого споживання, а вивозилась в сусідні міста і села, зокрема до Києва.

Правда із зростанням торгівлі і промислу все більшої ваги набуває хліборобство.

Поволі зростає класове диференціація серед козацтва І це призводить до того, що великі земельні маєтки скупчуються у старшини, а рядові козаки і поспільство все більше стають безземельними.

У ХVIII ст. сотниками бориспільськими були: Семен Новакович /1703-1716/, Стефан Афендик /17І9-1752/. Максим Афендик /1752--І 772/. Коли сотника не було на його місце заступав наказний сотник, Наказними сотниками були: Олександр Жиян /1720/, Лазар /І723/, Кіндрат Шум-Галоненко /1729/. Мартин Гаркун /І73І/, Яковенко Жиян /1731/, Яковенко Кость /І734/, Гаврило Височин /1740/, Сенич Роман /І740-І74І/, Яковенко Яким /грудень І740/. Цих наказних сотників обирали в отамани, як городських, так і наказних. І треба сказати., що в Борисполі всю місцеву урядову старшину обирали з небагатьох козацьких старшинських родин. А тому часто кожен з представників цих родин в різні часи посідає урядові посади.

Отамани городові були: Шум Кіндрат /1705-І7І6/, Дгань Самійло /1712/. Кузьменко Яким /1723-1725/1731/. Жеян Іван /І728/, Зленко Іван /1729/, Горкун Мартин /І73І червень/, Лук’яненко Павло /1734/, Михайленко Степан /І736/, Гиченко Леон /І737/, Левко І Ничипір Курські /1739/, .Щигель Микола /1740/» Сенич Роман /1746/, Височин Гаврило /I749-I750/ 1755-1758/. Кузьменко Стефан /І753-1755, І763- 1764-176б/, Ярмак Василь /1753, вересень/, Горковський Йосип /1761-I7б2, 1763/.

Курінні отамани

Горкун Мартач /І725, 1728. Т73І/, Прийський Грицько /І725/, Чковенко Кость /І73У, Котко Григорій /І73І, 1740/, Михайленко Остап /173І/, Майновченко Павло /І73І/, Гиченко Леон /І736/, Горкавенко Яким /1740/, Сенич Роман /І740-1744/ 1749,1750/, Щигель Петро /І74І/, Щигель Микола /1744,1750/, Логвин Михайло /І74І, 1744, І750/, Горкавенко Прокіп /І74І/, Михайленко Іван /І744/, Прожейко Мойсей /І750/, Цербак Іван /І757/, Кузьменко Степан /І763/.

Тут примітні дві тенденції. Перша та, що на урядових посадах батьків часто зустрічаємо їх синів. Наприклад, Горкур Іван, Мартин, Кузьменки - Яким і Степан, Горкаченки -Яким, Прокіп, Мартин, Михайленки - Остап, Степан, Сеничі - Канон І Роман/ І т.д. .Друга тенденція та, що одна й та ж особа посідає в уряді різні посадові місця, часто міняючи їх. Подібне становище спостерігається і при виборах війтів та ключників, місця яких посідали одні й ті ж родини й одні особи. Зокрема, Терешкович Яків був обраний 4 рази війтом, Куранда Харько Малинські - Іван та Грицько, Рябець Данило - по два рази. Як відомо, війта обирали на один термін, частіше всього на один рік. Тимчасом у Борисполі бачимо, що деякі війти сидять на

своїх посадах по 4-5 років, а Рябець Данило - понад 20 років.

У ХVIIIст. продовжується загарбання майна і маєтностей, які належали монастирям та монастирським підданим. Особливо відзначився Стефан Афендик, який протягом І720-І740 рр. систематично захоплював у монастирських підданих волів, коней, підвали, рубав ліси, жорстоко карав тих, хто намагався чинити опір. Часто захоплював землі у монастирських підданих.

Крім дворів де жили старшинські підсусідки, піддані й посполиті, в 1760-х роках старшині належали ще 11 дворів, а в них 19 хат І 23 господарчі будівлі. У цих дворах водилась така худоба: волів - 22, коней - 16, биків - 3, корів - II, телят -9, телиць - б, свиней -22, совець - 55, ягнят - 23, кіз - 15, козенят - 1О. Всякої худоби було 202 голови. За цими ж дворами записані були ґуральні - 3, солодовня - І, водяних млинів - 5, вітряків -6.

Бориспільському духівництву належали 12 дворів. В цих дворах було 25 хат і 25 господарських будівель. Займались хліборобством тільки п’ять господарів. Решта винаймає свою ріллю іншим з десятини. Сіяли жито, пшеницю, ячмінь, гречку, овес, просо, горох, коноплі, льон. Найбільше землі засівали житом -46 відсотків, пшеницю - 13,5, ячменем - 8,І, вівсом - 2,7, просом - 8,4, горохом - 6,9, коноплями - 2,3,