Духовні особи мали й промислові заклади: ґуралень - 4, з них дві на два казани, вітряків - 2, пасік - 3- 15, 25, 26 вуликів. Прибуток з цих промислових закладів зазначено лише з одної ґуральні - 10 крб. в ріс та з одного млина - 6 чвт. хліба.

Жили духовні переважно з платні, а також з хліборобства.

Три господарі жили включно з платні, один дячок - з платні І промислу . Він продавав вино полковника Дарагана.

Крім старшини І духовенства у Борисполі жили козаки виборчі козаки-підпомічники, підсусідки й посполиті та піддані старшини.

Козаки виборні жили у 54 дворах. З них було 122 хати і 382 господарські будівлі. В них проживали 616 душ. З них чоловіків робочого віку /від 15 де 59 років включно/ 160, неробочого люду від 15 до 60 років - 147,

Худоби козаки виборні мали: волів - 260, корів - 141, биків - 61, коней - 234, телят - І03, телиць - 39, лошат - 5, свиней - 312, овець - 624, ягнят - 249, кіз - 4, великої рогатої худоби було всього 705 голів, робочої - 564, молодої - 147, дрібної - 1189, всього 2041 голова.

Охоче займалися козаки виборні різними промислами. Чотири господарі гонили горілку і торгували нею, а три, хоча горілки не гонили, але купували її оптом і шинкували по домах своїх квартами, чарками та відрами по 100 , 160, 200 відер на рік. Два господарі теж торгували. Один скуповував по селах худобу, переважно вівці різав їх і продавав м'ясо в Борисполі, другий торгував дрібним крамом. Три господарі виробляли солод, іноді пиво і торгували ними в Борисполі, а також розвозили по інших містах і продавали переважно на ярмарках 1 торгах.

Виборним козакам належали 8 ґуралень, з них 5 на один казан, дві - на два казани, один - на три казани.

Гонили вино лише чотири господарі. Вони виробляли всього 1260 відер вина. На одного в середньому припадало 315 відер.

Козаки виборні мали три солодівні, чотири млини /один водяний і 3 вітряки/. Три вітряки давали разом 80 чтв. хліба.

Пасіки мали 8 господарів, всього 270 вуликів На одну пасіку припадало 36,6 вуликів.

Прибутки козаків виборних були такі: з хліборобства 31 господар мали 234крб., з торгівлі 2 господарі -45 крб. промисловості 12 господарів - 245 крб.

Козаки-підпомічники жили у 193 дворах, з них один був пустий. У цих дворах жили 200 господарів або 30З родини. переважна більшість козаків була місцевою походження, зайшлих з інших місць було лише 9 господарів.

У дворах були. 271 хата і 434 господарські будівлі. В них проживали 1461 душа, з них чоловіків 715, жінок 746.

їм належало: волів 431, биків - 33, коней 139, корів - 234, телиць - 92, телят - 156, лошат - 5, овець - 901, ягнят - 220, свиней - 547, кіз - Т). Всього Козаки-підпомічники мали 2826 голів худоби: з них великої Р92, робочої 658.

Переважна більшість козаків жила з хліборобства. Ремесло І торгівля розвинені досить слабо. Нехліборобська, безземельна людність жила Із заробітків, працюючи у чужих людей.

Ремеслом займалися, додаючи до нього хліборобство, 17 господарів. З кравецтва жили 6 господарів, з шевства - 5, гончарства - 1, римарства - 1, з іконопису - 1, ковальства - 1, з кушнірства - 1, з ткацтва - 1. Торгували і різними промислами займалися 7 господарів. Торгували: м’ясом - 1, дрібним крамом - 2.

4 господарі шинкували вином, виготовляючи його 50, 55, 100 відер разом 305 відер.

Козаки-підпомічники мали 5 ґуралень. З них працювали три, а дві не працювали. Одна ґуральня перебувала під забороною, а другій бракувало хліба. Ті, що працювали, разом виробляли 250

відер вина.

Мали козаки 2 млини-вітряки, 2 пасіки. Одна на 40, друга на 30 вуликів. Немалий прибуток давали тільки торгівля і промисли. Чотири У другій половині ХVІІI ст. уряд Катерини ІІ здійснив в Україні заходи до остаточного встановлення кріпосництва та зміцнення влади поміщиків-кріпосників. Указом імператриці 1783 року на Лівобережжі були заборонені селянські переходи. Тим самим кріпосницький лад було утверджено остаточно. Вільні селяни стали кріпаками. Замість колишнього полкового поділу на Лівобережжі 1782 р. були утворені три намісництва - Харківське Київське, Чернігівське. Бориспіль став містечком Остерського повіту Київського намісництва. Тривало збагнення дворянчества за рахунок експлуатації селян, які не раз робили спробу визво-литися з-під влади гнобителів.

Селяни м. Борисполя, що були ратушними посполитими, після перетворення їх на кріпаків повели уперту боротьбу за повернення втраченої свободи, вони раз у раз відмовлялися виконувати по-винності. Арешти керівників, введення військових команд гасили виступи протестуючих, але згодом все починалося знову.

У січні І789 р. полковник Я.Лукашевич скаржився київському губернатору на своїх підданих з м. Борисполя, які відмовилися виконувати повинності. Головним підбурювачем селян виявився житель с. Іванків Іван Стоян, який переконував їх у тому, що вони вільні, і ті відмовилися працювати на пана, Я.Лукашевич вимагав розібратися у вчинку козака Стояна і наказати його згідно закону як бунтівника і переконати селян, щоб вони не слухали вигадок свого керівника і примусити їх йти на роботу.

У березні 1795 року бориспільські кріпаки поміщика Афендика також домовилися