працювати у пана. У травні 1798 року повстали селяни в маєтку поміщика Л.Лукашевича. Організатором страйку був Андрій Стусаненко. Сім чоловік арештували і взяли під варту. Але наступного дня бунтівники зібралися знову, ходили по базару і закликали селян до страйку. Вони напали на сторожа у панському дворі і просили бути з ним. Вибиравши момент, він втік і повідомив керуючого панським маєтком капітана Франца Реверса і засідателя суду. Сюди також прийшли страйкуючі і вимагали відпустити арештованих, погрожуючи помститися за них. Тоді арештованих відпустили і вони всі гуртом пішли до бориспільського відставного корнета Івана Богданевича, як потім сказала на слідстві козачка Ганна Книшиха, що страйк. відбувся за наставою і порадою корнета Богдановича.
Про це Ф.Реперс повідомляв малоросійського губернатора М.Міклашевського і просив покарати повсталих селян Борисполя.
Рік у рік зростала майнова нерівність. Рядове козацтво й селянство обезземелювались і потрапляли у феодальну залежність від старшини, яка захоплювала землі рядових козаків, намагаючись перетворити їх у своїх підданих. Все це викликало рішучий протест з боку козаків які залишились у виробничому відношенні власне селянами.
У 6О-х роках ХVIII ст. на Лівобережній Україні збільшились переходи і втечі селян. Це було пов’язано насамперед о проведенням тут так званого Генерального / Рум’янцевського/ опису І765-І769 рр., в якому селяни вбачали намагання панівського класу остаточно їх покріпачити.
На Бориспільщині, як і по всій Україні, загострилися класові суперечності, посилилась антифеодальна боротьба селян. Форми цієї боротьби були різні: втечі, бунти, страйки, "шукання козацтва» Навіть ті селяни, які ніколи не належали до козацького стану, якимось чином придбали козацькі землі і починали добива-тися козацтва.
Універсалом від 14 січня І752 року гетьман Кирило Розумовський передав Бориспіль з навколишніми селами своїй сестрі та її чоловікові, бунчуковому товаришеві Ю.Дарагану.