Підготовка й початок повстання. Богдан Хмельницький.
«Ординація Війська Запорізького» 1638 р. ліквідувала чи-мало прав козацтва і на певний час принесла полегшення польській шляхті. Але вже за кілька років козаки подола-ли заціпеніння, згадали про свою лицарську славу й по-чали збирати сили для нового виступу проти польського панства. Хоч реєстровиків було лише 6 тис., але вони спи-ралися на маси невизнаного урядом козацтва й пригноб-леного поспільства. Головними причинами зростаючого не-задоволення народних мас України політикою Речі Поспо-литої стали посилення гніту селян і міщан, наступ на права козацтва й небажання надати козацькі права значній кількості покозачених селян і міщан, незахищеність пра-вославної шляхти від свавілля польських магнатів, пере-слідування православного духовенства й нацгонально-релі-гійні утиски інших груп населення.
Перші звістки про підготовку козацтва до повстання вольний гетьман Станіслав Конєапольський одержав у 1646 р. Умови для повстання були сприятливими. Король Владислав IV готувався до війни з Туреччиною, але після відмови сейму ратифікувати її початок вирішив діяти са-мостійно. Він дозволив запорожцям зробити морський похід на Туреччину й дав їм королівську грамоту на споруд-ження човнів. Під цим прикриттям козаки почали збирати-ся на Запоріжжі, згуртовуватися й виробляти план спіль-них дій.
Одним з організаторів повстання став Богдан (З і -новій) Михайлович Хмельницький (27.ХІІ. 1595—27.УІ. 1647), Він народився в Чигирині, за іншими даними в Переяславі чи .на Львівщині, в сім'ї дрібного ук-раїнського шляхтича Михайла Хмельницького й козачки з
Переяславського полку. Закінчив спочатку, напевне, одну з київських шкіл, потім Львівську єзуїтську колегію, де дістав ґрунтовні знання з історії, географії, юриспруденції. Крім рідної української, добре володів польською, латин-ською та турецькою мовами, розумів по-татарськи. З моло-дих літ опанував військову справу. Брав участь у козаць-ких повстаннях 30-х років, займав посаду писаря реєстре. вого війська, але в 1637 р. був розжалуваний у сотники, Як і інші православні шляхтичі, Хмельницький зазнавав усіляких утисків і переслідувань з боку польської шляхти. Зі схвалення чигиринського та корсунського старости Олександра Конєцпольського у нього відбирали то млин, то коня, поки не дійшла черга й до батьківського хутора Суботова. Підстароста Данило Чаплинський в 1646 р. звичним для шляхти «наїздом» захопив Суботів, а молод-шого сина Хмельницького наказав побити мало не до емер. ті. І це тоді як Хмельницький мав великий авторитет серед козацтва, його добре знали при дворі польського короля, а також в урядових колах Франції.
Навколо Хмельницького гуртувалася група незначної козацької старшини, яка добивалася відновлення козаць-ких прав і привілеїв. Серед неї виділялися сотники Чиги-ринського полку Федір Вешняк і Кіндрат Бурляй, колишні полковники Корсунського полку Максим Нестеренко, Бі-лоцерківського — Яцина Люторенко і Яцько Клиша та вій-ськовий суддя Іван Гиря. Найближчими сподвижниками Хмельницького стали також учасники багатьох морських походів на турок і татар Іван Ганжа та Максим Кривоніо.
Перший варіант знищення польських військ на Наддні-прянщині восени 1647 р. чомусь не здійснився. І Хмельни-цький та його однодумці зібралися на таємну раду під Чи-гирином для вироблення нового плану. Але про зібрання стало відомо польському комісарові і той наказав чиги-ринському полковнику Михайлу (Станіславу) Кричевсько-му заарештувати Хмельницького для проведення слідства. Та Вешняк і Бурляй переконали полковника, що він не винен, й умовили відпустити Хмельницького до Трахтеми-рова — резиденції комісара Яцека Шамберга, аби він зміг виправдатися. Кричевський співчував змовникам і відпус-тив Хмельницького. Проте він разом із старшим сином Ти-мошем та 16-ма однодумцями за околицею Чигирина по-вернув на Запоріжжя. Дорогою до них приєднувалися рі3' ні люди, й на Січ прибуло 300, за іншими даними — 500 чол. Спочатку прибулі оселилися на о. Томаківка, за милю нижче від Микитиної Січі, де стояв польський гарнізон;
Тут же перебували козаки сотника Федора Линчая, які нещодавно зазнали поразки у боротьбі проти ставлеників речі Посполитої Івана Барабаша та Іляша Караїмовича. Хмельницький з побратимами перебрався на ближчий острів Бучки. У січні 1648 р. козаки вже були готові до щтурму Счі. Але полковник Гурський неприйняв бою і завчас-но втікЗалога зЧркаського полку впустила пов-сталих у Січ і сама приєдналася до них. На загальній раді ЗО сТчня, за іншими даними — на початку лютого, 1648 р. козаки обрали Хмельницького гетьманом і підтри-мали його курс на загальне збройне повстання проти Речі Посполитої.