В 1594-1596 рр. розгортається нове повстання. Найвизначнішими ватажками повстанців деякі історики вважають не тільки Северине Наливайка, але й Григорія Лободу. На початку 1593 року Туреччина разом з кримським ханом починає війну з Австрією та Угорщиною. Австрійський імператор Рудольф II хотів використати у війні Австрії проти Туреччини запорожців. Козаки здійснили цілий ряд походів проти татар і турків. Навесні 1594 року запорожці під проводом Лободи напали на Білгород (Акерман), де зібралося турецьке військо для походу проти Угорщини, зруйнували місто і знищили багато турків. Незалежно від запорожців влітку 1594 року рушив до Молдавії і Наливайко на чолі загону в 2000 козаків. Наливайко напав на татар, що йшли на Угорщину , розгромив їх, захопив кілька тисяч коней. Після цього походу Наливайко відіслав своїх посланців до Запорозької Січі з пропозицією дійти разом. В жовтні 1594 року Наливайко і Лобода на чолі 12 тис. війська здійснили перший похід на Молдавію. Однак, як показала подальша боротьба, Григорій Лобода, який спирався на козацьку старшину, не завжди належно та віддано підтримував С.Наливайка. Тому з повним правом можна вважати вождем повсталих С.Наливайка. Що ми про нього знаємо ?
Северин Наливайко походив з сім‘ї ремісників-пушкарів із Гусятина на Поділлі (нині селище міського типу на Тернопільщині). Після смерті батька, закатованого слугами місцевого магната О. Конецпольський він жив з матір‘ю в Острозі. В цьому великому місті жив його брат Дем‘ян – відомий український письменник та церковний діяч. Пізніше Наливайко подався на Запоріжжя і здобув загальне визнання як сміливий воїн, досвідчений керівник козаків в їх походах проти Османської Імперії, Кримського ханства, Молдавії. Як писав польський хроніст Павло П‘ясинський, Наливайко був людиною сільського походження але “доблесті надзвичайної”. Інший польський автор XVI ст. Йоахим Більський пише, що Северин Наливайко “людина надзвичайна…, до того ж прекрасний артилерист”. Певний час він служив сотником в війську князя Константина (Василя) Острозького. Навесні 1594 року за згодою цього князя він зібрав велике козацьке військо для оборони від татарського натиску. Успішні дії козаків Наливайка викликали антитурецькі повстання в Молдавії і Валахії, сприяли визвольній боротьбі народів цих князівств, яку очолив тоді Михайло Хоробрий . Повернувшись в Україну після недавнього походу Наливайко пішов повстанським шляхом Криштофа Косинького. Він посилає свої загони на Брацлав, куди 14 жовтня 1594 року з‘їхалася околична шляхта для звичайних судових засідань. Назабаром Брацлав було взято повстанцями, і звістка про це облетіла Правобережжя, викликаючи нові вибухи проти гнобителів, селяни і міщани проголошували себе козаками і громило магнатські та шляхетські маєтки.
Момент для повстання було обрано дуже вдало. В цей час Річ посполита вела війну з Туреччиною, намагаючись поставити на молдавському престолі свого кандидата – Сімеона Могилу. Скориставшись з малочисельності ворожих військ, Наливайко та його союзники окупували незабаром більшу частину Правобережної України, Полісся, навіть частину Білорусі. Повстання сприяло піднесенню антишляхетської боротьби в Україні. Похід Наливайка сприяв швидкому притоку селян і міщан до лав повсталих. Той самий Наливайко командував військами, які здобували Луцьк, Бобруйськ, Могилів. Наливайко, як свідчать деякі історичні джерела, мав намір створити незалежну козацьку республіку між Дніпром і Бугом, яка згодом могла стати у нагоді для боротьби проти татар і турків. Однак Річ Посполита вже завершила перемогою війну в Молдавії і польські війська коронного гетьмана Станіслава Жолкевського вирушили на Україну. Наливайко був змушений відступити з Білорусі на Волинь, звідти на Подніпров‘я, ведучі жорстокі бої з карателями а районах Латуня, Браїлова, Острополля, Любартова, Пилкова та ін.
Ранньої весни 1596 року Лобода під Києвом об‘єднався з загонами полковника Шаули, який повертався з Білорусі. Біля Білої Церкви всі три повстанські