стані кризи.
3 розпадом СРСР і отриманням незалежності на шлях самостійного як політичного, так і економічного розвитку вийш-ла одна з найбільших колишніх радянських республік — Україна. За виробничим потенціалом І чисельністю населення Україна — друга після Росії держава СНД. На початку 90-х років її населен-ня становило 52 млн. осіб, що дорівнювало близько 18% загальної чисельності населення колишнього СРСР. У 1989 р. в Україні бу-ло вироблено понад 16% загальносоюзного національного доходу. У результаті панування командно-адміністративної системи управління економікою Україна, як і Інші колишні радянські рес-публіки, опинилася в стані глибокої економічної кризи. Катаст-рофічна ситуація в народному господарстві була обумовлена та-кими факторами:*
загальним одержавленням, що призвело до деградації відно-син власності й ліквідації нормальних господарських стимулів;*
деформованою структурою виробництва зі значною мірою мілітаризації;*
викривленням мотивації праці, пануванням соціального утриманства;*
гонитвою за високими темпами зростання радянської еко-номіки.
Немічною і деформованою у господарському відношенні ви-явилася Україна в переддень незалежності.
Останнє десятиріччя XX століття для України можна назвати роками економічної трансформації — складного соціально-еко-номічного явища, в якому дуже важко виявити чіткі й недвознач-ні причинно-наслідкові зв'язки між окремими явищами, діями окремих економічних суб'єктів та їх наслідками. Суть соціально-економічних перетворень у цілому зводиться до того, щоб змінити існуючу економічну систему і забезпечити економічне зрос-тання. Як же відбувалися трансформаційні процеси в українській економіці на рубежі тисячоліть?
Першим кроком на шляху до незалежної української економі-ки було прийняття «Декларації про державний суверенітет Украї-ни» 16 липня 1990 року. Ще перебуваючи в складі СРСР, Україна в такий спосіб заявила про свій намір створення самостійної дер-жави з незалежною і міцною економікою. Практична реалізація цього наміру відбулася з прийняттям «Акта проголошення неза-лежності України» 24 серпня 1991 року.
Одним із головних завдань перехідного періоду є розроблення науково обгрунтованої соціально-економічної політики, тобто прог-рами стратегічних і тактичних дій держави. Без такої програми успішний розвиток економіки будь-якої країни неможливий.
Але в 1991 році перевагу було надано не науково обгрунтова-ним висновкам вітчизняних і зарубіжних учених, а нав'язаній Україні ззовні (під виглядом «новітнього монетарному») політиці реформації типу так званої «шокової терапії», в основі якої лежа-ли рекомендації експертів Міжнародного валютного фонду і Сві-тового банку.