РЕФЕРАТ

ТЕМА

Україна – суверенна і незалежна держава
1991-2002 рр.

Незалежна Україна відбулася остаточно і безповоротно (Л.Д.Кучма) 

У центрі Європи постала і утвердилася країна з 50 мільйонним населенням і найбільша за територією 

Поява власної держави і свого права – свідчення високого рівня розвитку нації 

Цінність держави і права

Держава є найбільш досконалою і доцільною формою політичної організації суспільства. Засіб регулювання суспільних відносин, захисту особи та гарантії її основних прав. 

Опановуючи тему потрібно з’ясувати наступні вузлові проблеми: 

Матеріальні та соціальні основи незалежності;

Природно-географічний фактор його значення в формуванні незалежності;

Економіка та її роль у забезпеченні незалежності;

Незалежність і культурно-технічний рівень населення;

Основні напрями та стадії державотворчого процесу незалежності України;

Суверенітет. Головні напрями розбудови незалежної держави;

Стадії розбудови незалежної України. Основний зміст;

Гальмівні процеси державотворення та їх характеристика;

10 років державотворення: головні підсумки та проблеми.

Основні досягнення державотворчого процесу на І етапі;

Актуальні проблеми державотворення та їх напрямки.  

Стартові умови державотворення (територія, населення)

Становлення України як незалежної держави відбувається на природному, загальновизнаному народами світу праві – самовизначення націй, наявній території з її природними ресурсами, успадкованому економічному потенціалі, духовних і культурних надбання попередніх поколінь, тисячолітній досвіді державотворення.

Стартові умови державотворення (економічний потенціал, соціальний і культурний фактори)

Наявність достатньої кількості різноманітних корисних копалин, сприятливі кліматичні умови створюють лише можливості незалежності.

Реальна незалежність досягається соціальним фактором – умінням і здатністю класової і вікової структурами суспільства оволодіти природними ресурсами, створити доцільну і ефективну економіку, яка б забезпечувала як власні потреби, так і запити міждержавного обміну, протистояла економічній і військовій експансії.

Сукупність всіх природних ресурсів, економічного і науково-технічного потенціалу, що забезпечує матеріальні і духовні потреби громадян є основою суверенітету України. Це принципово важливе положення знайшло обґрунтування в Декларації про державний суверенітет України прийнятий Верховою Радою 16 липня 1990 р. і в Законі про економічну самостійність України від 3 серпня цього ж року. 

Ці документи передбачають, що Україна самостійно:

визначає стратегію соціально-економічного розвитку;

здійснює управління економічними процесами в інтересах громадян;

охороняє навколишнє середовище;

дбає про генофонд народу, його молодого покоління;

визначає структуру народного господарства і пріоритетні напрямки господарської діяльності, форми і методи господарювання;

проводить фінансово-бюджетну, грошово-кредитну, цінову, інвестиційну, науково-технічну і зовнішньоекономічну політику.  

В Декларації про державний суверенітет України наголошувалось, що Республіка “забезпечує захист всіх форм власності”. Цим практично визначався курс поступового переходу до ринкової економіки. 

Крім того визначались основні засади зовнішньої політики:

позаблоковий статус України;

без’ядерний статус України;  

Зверніть увагу

Документи про економічну самостійність України приймалися в умовах існування СРСР. Вони підкріплялися двосторонніми договорами й міжурядовими угодами про співробітництво з Білорусією, Узбекистаном, Туркменією, Казахстаном, Латвією, Грузією та іншими республіками.

19 листопада 1990 р. був підписаний Договір між суверенними Україною і Росією в якому наголошувалося, що відносини між обома республіками мають розвиватися на основі рівності, добросусідства й невтручання у внутрішні справи один одного 

Паралельно із встановленням економічного суверенітету відбувалися корінні зміни в політичному і духовному житті суспільства:

із Конституції була вилучена в стаття, що закріплювала керівну роль партії в реальному суспільстві;

появилися нові політичні партії і громадські організації, виникла опозиційна КПУ преса;

відбулися вибори до Верховної Ради і місцевих рад (березень 1990 р.) на альтернативній основі. Демократичний блок створив конструктивну парламентську опозицію до якої ввійшли недавні політичні в’язні – Левко Лук’яненко, В’ячеслав Чорновіл, Богдан і Михайло Горині, Ірина Калинець та ін.

повною мірою запрацювала безпосередня демократія: вибори, референдуми, виріс страйковий рух, збільшилася кількість мітингів, зборів, демонстрацій;

на політичній арені помітну роль почав відігравати Народний Рух України;

активізувалася релігійне життя, свобода віросповідання набрала реального змісту. Після 49-річної розлуки до Києва прибув Святійший Патріарх Київський і всієї України Мстислав;

розширилася сфера вживання української мови зросла мережа шкіл і класів з її поглибленим вивченням. Плідно запрацювало Товариство української мови ім. Т.Шевченка, яке згодом перетворилося на Всеукраїнське товариство “Просвіта”;

вийшла з-під заборони і знову побачили світ твори В.Винниченка, М.Хвильового, М.Зерова, Г.Косинки, Є.Плужника та багатьох інших;

стали доступними до широкого читача твори дисидентів: В.Стуса, І.Світличного, І.Дзюби, Є.Сверстюка, В.Рубана та інші.  

Суверенізація України в складі СРСР поступово прогресувала в напрямку повної незалежності. Події 19-21 серпня 1991 прискорили цей процес. 

Пригадайте суть подій 19-21 серпня

Проголошення незалежності України поклало початок тривалим і дуже складним трансформаційним процесам. (Л.Д.Кучма) 

Потрібно було не лише зламати до самих основ існуючий суспільно-політичний лад, економічну систему, спосіб життя, духовні цінності, але й створити нове суспільство, нову економіку і культуру. При цьому виникла проблема захисту від негативних факторів, які супроводжують запровадження ринкової економіки: монополізацію, масове банкрутство, зростання безробіття, соціальну стратифікацію.

В процесі державотворення незалежна Україна пройшла перший і, безумовно, найтяжчий та вирішальний етап. В його ході можна виділити дві основні стадії, які характеризуються:

І-а глибоким падінням економіки та кризою влади (24 серпня 1991 р. – весна 1994 р.).

ІІ-а масштабними компромісами з противниками демократії, незалежності і державності (почалася весною 1994 р.). 

І - стадія

Демократичні сили України з різних причин не змогли взяти на себе формування владних структур тому їм довелося, з одного боку ламати шалений опір старої держпартноменклатури, з другого – співробітничати з нею у вирішенні складних, інколи несподіваних проблем державотворення таких як: нелегітимного відділення Криму, спроб відновлення Криворіжської республіки, статусу Севастополя, розподілу Чорноморського флоту, територіальних претензій з боку Росії і т.п.

На цій стадії прийнято майже 400 законів та понад 1100 різних постанов і рішень з питань суспільного життя та державного будівництва.

На їх основі було:

Сформовано три основних гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову;

Запроваджено Інститут Президентства;

Створено механізм захисту української держави,