Реферат

на тему:

Дії УПА в роки Великої Вітчизняної Війни і в післявоєнний період

План

1. Українська нацiональна полiтика в 1941 роцi.

2. Партизанська акцiя УПА.

3. Олевська республiка.

4. Україна в 1942 роцi. "Лисове братство".

5. Двi фази боротьби проти Гітлера.

6. Переговори: "УПА - радянськi партизани", "УПА - нiмецька влада".

7. Корiнний перелом - 1943. Переговори з польським підпіллям.

8. Розкол УПА на двi групи.

9. Масовi жертви Лебедівськой диктатури.

10. Котловина смертi.

11. Новi україно-германськi переговори. Українська армiя в Германiї.

1. Українська нацiональна полiтика в 1941 роцi.

Початок ВВВ став поштовхом до нового розвитку подiй на Україні: повне завоювання українських земель нiмцями i досить-таки лiберальна полiтика окупацiйної влади до населення.

Також спостерiгалась активнiсть всiх тих рухiв, котрi при радянськiй владi працювали у підпіллю.

Та перше захоплення нiмцями ("хай буде сам чорт, аби лише не бiльшовик") змiнилось більш реалістичними поглядами на новоявленого окупанта України. В зв'язку з цим виникає ситуацiя iснування української офiцiальної i неофiцiальної полiтики, котру пiдтримує уряд Української Народній Республiки, ОУН, Союз Монархiстiв. Та ОУН (С.Бендери) не чекаючи розвитку подiй 30 червня 1941 року проголосила (прийняла) полiтичний акт:"Акт проголошення Української держави" i "Акт консолiдацiї українських полiтичних сил".

Змiст цих документiв заключався в тому, що необхiдно тримати зброю в руках до тих пiр, поки не буде створена Суверенна Українська влада. Робився акцент на спiльну роботу з нiмцями. Цiкаве те, що цю iдею створення влади пiд нiмецьким протекторатом пiдтримував (благословив) сам митрополит Шепетицький. На чолi виконання цього "декретом" С.Бендери було поставлено Ярослава Стецька. Але, як потiм виявилось, то були несерйознi кроки, митрополита було введено в оману, та й самi нiмецькi властi не маючи спочатку нiчого проти акту про українську незалежну державу, почали проводити реакцiйнi заходи щодо "Влади Стецька". На горизонтi iсторiї в той час з'являється Iван Легенда, "Лейтенант Легенда", провiдник групи С.Бендери, який став мiнiстром полiтичної координацiї у військових сил, своїми указами наробивший таких справ, що репутацiю актiв було сильно пiдмочено (наприклад, було анульовано 4-й унiверсал Української Центральної Ради вiд 22.01.1918 року).

Взагалi цi укази пiдлягають справедливої критицi, бо переважно - в анархiї i дезорієнтації масс, у появi юридично-державного дуалiзму вони зiграли головну роль.

Це вже не кажучи про їх рівну безграмотнiсть з точки зору законностi як дипломатичної так i революцiйної. Підіймалось питання i про нацiональну українську армiю, котрий теж залишився невирішенням через некомпетентнiсть.

В реальностi ж основною лiнiєю "Великої полiтики" української думки були наступнi тези:

- Всеросійська імперія (i комунізм);

- нова Росiя, якщо не вiдмовиться вiд своїх претензiй на Україну як на свою, "законну" частину;

- Германiя;

- Польща;

Але як виявилось на дiлi, люди на окупованих землях вiдмежувалися вiд полiтичних партій. Тому проводиться полiтика заслання "агiтаторiв", "комісарів" в Центральну та Схiдну частину України, при цьому яскраво видно протистояння iдей ОУН крило пiд головою Мельника i "Бендерівцiв". Та агiтацiя мала реальнi наслідки (змiнювались кадри державного сектора). Однак нiмцi заборонили всякі полiтичнi органiзацiї i "Держава" С.Бендери розпалась. Так чи iнакше, Україна в цей перiод ,на мiй погляд, не мала вибору: в любому випадку вона залишалась пiд владою Германiї чи Радянської Росiї, виникає едино вiрна реакцiя українцiв - починається пiдпiльне озброєння. А сам український антикомуністичний центр було розподiлено по таким центрам :

- полiсся (УНР);

- буковина (ОУН);

- львiвський

2. Партизанська акцiя УПА.

22 червня 1941 року замiсть Українського Національного Вiдродження з'явилась Українська Повстанська Армiя. Військові дiї ведуться в основному проти НКВС. Також проводяться акцiї по захопленню транспорту i трудоресурсiв у більшовиків, збір зброї.

В Сарнах з'являється школа "мiлiцiонерiв" котрих готує для себе німецька армiя. Як стверджує Т.Б.Боровець набiр Українцiв був "ідеологічно" підготовано як "воїнів Полiської Сечi". Коротше кажучи це була спроба, використовуючі можливості пiдготовки більш військової нiж якоїсь іншої, пiдготувати кадри для української армiї.

Перша вiйськова акцiя УПА проходила на територiї Полiсся, котра в принципі була "нiчийною землею". Нiмцi стримко пройшли це мiсце, залишивши за собою розрiзняни частини радянських військ, яки затим стали об'єднуватись в партизанські загони. Нiмцi не бажають признавати Полiську Сiчь - тiж загони мiлiцiї, якими керує i якi пiдлегли законам УНР. Було досягнуто компромiсу в тому, що це буде напiввiйськова - напiвмiліцейська акцiя по очищенню вiд бiльшовицьких загонiв цiлого Полiсся. Якщо коротко описати цей "генеральний наступ" отримуємо:

Тут неможливо не сказати про таку iсторичну особу як полковник Д'яченко, командир кавалерійського полку "Чорних Запорожцiв", який став командиром Полiської Сiчi. А сам Бульба-Боровець став головнокомандуючим УПА та окружним комендантом мiлiцiї в м. Сарни. Але трапилось так, що Д'яченко i ще декiлька офiцерiв були вимушені виїхати у Польщу. На щойно звільнене мiсце було з впевненістю призначено пiдполковника П.Смородського, зігравшого важливу роль в управлiннi УПА. Автоматично, щоб дiйсно укріпити свiй авторитет керiвництво УПА проголосило положення, визначивши полiтичну програму армiї. Це ,на мiй погляд, був своєчасний i правильний крок.

Коротко про цю платформу "За що бореться УПА" можна сказати, що: