Курсова робота на тему:

Українсько-польські стосунки в Галичині (1890 - 1914): генеза, особливості протікання, наслідки

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І. Українські-польські стосунки кін. XVIII ст. до 1890p.: спроба

ретроспективного аналізу

Розділ ІІ. “Нова ера” в українсько-польських стосунках

Розділ III. Особливості українсько-польських взаємин

Висновок

Список використаних джерел та літератури

ВСТУП

Українсько-польські стосунки - ключова проблема історії Галичини. Вони були визначальними в політичній, економічній, соціальній та культурній сферах життя галичан. Саме українсько-польські стосунки в Галичині, їх генеза, особливості протікання і наслідки покладені в основу даної курсової роботи.

Актуальність даної теми пов'язана із виключною важливістю українсько-польські взаємини в становленні української державності і, взагалі, збереженні українського народу як такого.

Актуальність теми полягає в неоднозначному трактуванні подій польськими та українськими істориками, в недостатньому опрацюванні джерельних матеріалів по даному питанню на науковому рівні.

Предметом нашого дослідження є весь комплекс причин, що привели до зіткнення інтересів українського і польського населення в Галичині, а також всі можливі наслідки цих суперечностей.

Об'єктом дослідження виступають умови зародження українсько-польських стосунків в Галичині, взаємовідносини між основними станами суспільства.

Метою даної курсової роботи є комплексне дослідження українсько-польських стосунків в Галичині, їх генеза, особливості протікання і наслідки.

Основне завдання даної роботи-на основі вивченої літератури висвітлити:

умови переходу Галичини під владою Австрійської імперії;

українсько-польське протистояння з кінця XVIII ст. до 1890 року;

участь в ньому різних прошарків суспільства;

роль, яку відігравала австрійська адміністрація в українсько-польських взаємовідносинах;

особливості угоди 1890-1894 pp.;

посилення українсько-польської. конфронтації на межі ХІХ-ХХ століть;

вплив українсько-польського протистояння на розвиток Галичини.

Хронологічні рамки даного дослідження охоплюють кінець XVIII - 1914рік.

Джерельну базу курсової роботи склали записки, спогади сучасників подій, твори авторів другої половини ХІХ - початку ХХ ст., об'єднані в хрестоматійному виданні [1;2].

Необхідною умовою для будь-якого історичного дослідження є наявність максимального охоплення доступного кола наукової літератури. Автор хотів би звернути увагу на деякі проблеми з приводу даного питання.

Перш за все в радянській історичній літературі узагальнюючих праць по даному питанню немає. Увагу приділяється окремим питанням, які акцентують увагу на “визвольній боротьбі трудящих мас”. Це, зокрема, стаття В. Бориса, присвячена українсько-польським відносинам під час революції 1848р. в Галичині [6]. Автор прагне показати всю складність ситуації, яка склалася на 1848р. в Галичині, розбіжності повсталих поляків і українців Галичини.

Значна увага приділена боротьбі низів за свої права. В.Іщенко зображає селянський рух в Галичині в 1905-1907 pp. як відгук революційному руху в Російській імперії [14].

Тема українсько-польських стосунків присутня в праці С. Трусевича “Суспільно-політичний рух у Східній Галичині в 50-70-х pp. ХІХ ст.” [25]. Автор, зокрема, висвітлює боротьбу “прогресивної громадськості проти буржуазного націоналізму”, за єднання революційних сил російського, українського та польського народів.

В сучасній українській історіографії з'явилося ряд праць, присвячених окремим питанням українсько-польських відносин. О. Аркуша розкрила протистояння поляків і галичан під час виборчих компаній 1889 і 1895рр. [3], висунула проблему консолідації національно-політичних сил українського галицького суспільства у 90-х pp. ХІХ ст. [4]. Автор залучила до роботи ряд важливих джерельних матеріалів, які раніше були недоступні.

Ґрунтовне висвітлення українсько-польських відносин в Галичині містять праці І. Чорновола. Особливе місце займає його монографія, присвячена угоді 1890-1894 pp. [29]. Автор детально описував причини укладення угоди, її особливості; наслідки для обох сторін. В монографії І. Чорновола “Українська фракція крайового сейму 1861-1901 pp.” значна увага приділяється відносинам з поляками, намаганням українців вирішити спірні питання легально, за столом переговорів [30].

Україно-польським відносинам в Галичині на початку ХХ ст. Присвячені матеріали міжнародної науково-практичної конференції, яка відбулася в 1996р. [26]. В збірнику містяться статті як українських, так і польських істориків, що дозволяє більш повно відтворити трактування подій обох сторін.

Окремі проблеми були висвітлені українськими істориками-емігрантами і видані за кордоном. Українсько-польським стосункам в ХІХ ст. Присвячена праця М. Демковича-Дворянського [10]. Значну увагу він приділяє “весні народів” і угоді 1890-1894рр. В. Луців висвітлив участь українців у польському повстанні 1863р. [16].

У своїй роботі автор також використав ряд узагальнюючих праць [7;8;21;23].

Структура роботи. Дана курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури.

РОЗДІЛ І. Українсько-польські стосунки в кінці XVHI ст. до 1890 p.: спроба ретроспективного аналізу.

Кінець XVII - початок XIX століття був часом великих і соціальних змін і перетворень в Україні. Вони були спричинені в першу чергу новою геополітичною ситуацією у Центральній та Східній Європі.

1772 рік був поворотним для Галичини: після першого поділу Польщі вона ввійшла до складу Австрійської імперії. Незважаючи на це українсько-польські відносини не припинилися: у Галичині правлячим класом була польська шляхта.

Галичина, насильно об'єднана з польськими землями, одержала урядовий титул - королівство Галіції і Лодомерії (Володимирії) з великим князівством Краківськими князівствами Оевєнцімським та Заторським. Галичину поляки розглядали тепер вже як частину єдиної польської території, як законний “польський стан посідання” [ 15, с. 9 ].

У австрійській Галичині українці і поляки становили кожен трохи більше 40%. Поляки проживали в основному у західній частині краю, на території між річками Бяла і Сян. У Східній Галичині їх частка становила близько 20%. Більшість населення (приблизно дві третини з 2,8 млн. у 1780р.) становили українці. Для Галичини XIXст. Характерним було швидке зростання чисельності населення, але його національний склад (близько 65% українців, близько 20% поляків і близько 10% євреїв) без великих змін зберігався аж до кінця австрійського правління [ 8, с. 22 ].

Заможним верствам шляхти вдалося посісти керівні посади у галицькій адміністрації. Нижчі щаблі окупувала дрібна