Вибори до сейму ЗО червня 1913 р. принесли велику перемогу кандидатам від українських партій. Незважаючи на зловживання під час виборів, до галицького сейму було вибрано 31 українських посла. Новий український сеймовий клуб повів ще завзятішу боротьбу за виборчу реформу. Його голосна обструкція у грудні 1913р. як демонстрація проти саботажу поляками урядового проекту виборчої реформи справила враження на політичні кола Австро-Угорщини. Польські посли вперше змушені були піти на поступки. 20 січня 1914р. було досягнуто угоди про запровадження загального виборчого права на виборах до сейму [9,с.60]. На засіданні сейму 14 лютого 1914р. ухвалено нову виборчу ординацію і крайовий статут, за яким українське сеймове представництво діставало можливість обрати представників до Краківського Виділу, сеймових комітетів і крайових установ. Новий галицький сейм мав складатися з 228 послів, з них 62 місця повинні були одержати українці [19,с.212].

Укладення угоди було великою перемогою українців і могло послужити поворотним пунктом у польсько-українському конфлікті. Однак угоду так і не було втілено у життя, оскільки через декілька місяців розпочалася Перша світова війна.

Таким чином, після закінчення “нової ери” українсько-польські взаємини значною мірою загострилися. На початку ХХ ст. Український національний рух набрав загрозливих для поляків форм - селянські страйки, виступи студентів, рух за виборчу реформу. Незважаючи на протидію австрійської і польської адміністрації галичани добилися ряду важливих поступок, які, на жаль, були втрачені з початком Першої світової війни в 1914р.

Висновки

Наприкінці XVІІ ст. перестала існувати Річ Посполита, до складу якої входила величезна частина українських земель аж до Дніпра. Незважаючи на те, що Галичина ввійшла в 1772р. до складу Австрійської імперії, поляки, поступово, зайняли домінуюче становище в новій адміністрації.

Польська шляхта вважала Галичину споконвічно своїм краєм, тому витіснити її звідти було надзвичайно важко. Зрештою й становище польської нації в австрійському парламенті було набагато краще ніж українців. Галичани добивалися поступок тільки за однієї умови - підтримка їх австрійським урядом для послаблення позицій поляків.

Найгучнішою спробою українсько-польського порозуміння була угода 1890-1894pp. (так звана “нова ера”). Вона .виявилася тривалішою, ніж попередні спроби порозуміння, та все ж не довговічною. Угода показала неспроможність взаємо порозуміння між українцями та поляками і після 1894р. протистояння ще більше посилилося.

На початку ХХ ст. українсько-польські стосунки ще більше загострилися. Польські політичні партії відверто проголошували Галичину своєю землею. Водночас український національний рух набирає обертів і домагається нових поступок від австрійського уряду. Цьому зокрема, сприяла діяльність новостворених партій - РУРП, УСДП, УНДП, - які організували масові віча, страйки, демонстрації.

Нове українсько польське порозуміння було зведене нанівець початком Першої світової війни. Українсько-польська конфронтація, затихнувши в період війни, розгорілася з новою силою в 1918р.

Список використаних джерел та літератури

І. Джерела

Історія суспільної думки України /Друга половина ХІХ ст. Хрестоматія /.Уклад.: A. F. Болебрух. - Дніпропетровськ, 1994. -192с.

Кармазина М. Ідея державності в українській політичній думці: (кінець ХІХ ст. - початок ХХ ст. ). - К., 1998. - 350с.

II. Монографії і наукові статті

Аркуша О. Галицький сейм: виборчі кампанії 1889 і 1895 pp. -Львів, 1996р.-174с.

Аркуша О. Проблема консолідації національно-політичних сил українського галицького суспільства у 90-х pp. XIX ст. // Молода нація: альманах. - 1996. - №3. - С. 198-212.

Бовуа Д. Битва за землю в Україні, 1863-1914: поляки в соціо-етнічних конфліктах.-К., 1998.-334с.

Борис В. Деякі питання українсько-польських відносин під час революції 1848 р. в Галичині //Українське слов'янознавство. -1972. - №6.-С. 74-87.

Верига В. Нариси з історії України ( кінець XVII ст. - початок ХХ ст. ). - Львів, 1996. - 340с.

Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст. - К., 1996. - 360с.

Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ ст.: Нариси політичної історії.-К., 1993.-288с.

Демкович-Добрянський М. Українсько-польські стосунки в ХІХ ст. З передмови В. Янева. - Мюнхен, 1969. - 119с.

До питання про антикріпосницьку агітацію польських буржуазних демократів у Східній Галичині в 30-х pp. XIX ст.//Українське слов'янознавство. - 1972. - №6. - С. 147-150.

Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших дів. - Львів, 2002. - 752с.

З історії міжслов'янських зв'язків: /Збірник наукових праць/. -К., 1983.230с.

Іщенко В. Селянський рух у Східній Галичині (1909- 1907) // Український історичний журнал. - 1977. - №1. - С.97-102.

Кугутяк М. Галичина: сторінки історії. Нарис суспільно-політичного руху (ХІХ ст. - 1939 р. )- Івано-Франківськ, 1993. — 200с.

Луців В. Українці і польське повстання 1863р.//Визвольний шлях. - 1959. - Кн. 9, 10. - С. 63-87.

Михальський Д. Польська суспільність та українське питання у Галичині в період виборів 1908 p.: З історії польсько-українських стосунків. - Львів, 1997. - 46с.

Мудрий М. Галицькі народові в 60-хpp. ХІХ ст.: спроба модернізації української національної ідеї // Молода нація: альманах. - 1996. - №3. - С.213-219.

Нариси з історії суспільних рухів і політичних партій в Україні ( ХІХ-ХХст. ) /Малик Я., Вол Б., Гелів С. та інші. -Львів, 2001.-296с.

Павко А; Посилення впливу політичних партій Східної Галичини на громадське життя краю в 1900-1907рр.// Український історичний журнал. - 2002. - №9. - С. 63-79.

Політична історія України ХХ ст.: У 6 т. / Ред.кол.: І. Курас ( голова ) та інші. - К., 2002-2003. - T.1: На зламі століть ( кінець ХІХ ст. - 1917 р.