(під Новий рік і на Водохреще) трива-лий час зберігали ознаки своїх колишніх магічних функцій.
Дуже часто в календарній і обрядовій поезії відобража-лися трудові процеси в різні пори року, радість молодості, кохання та ін. Зразками такої поезії залишилися в україн-ському селі веснянки й шумки, обжинкові пісні.
Народні ідеали і сподівання знайшли своє втілення в казках, легендах, переказах. Образність та художня симво-ліка фольклору створили своєрідний, багатий, неповтор-ний поетичний фонд українського народу. Як більш ран-ня, порівняно з писемністю, народна творчість не була поглинута нею. Навпаки, вона зберігалася та існувала по-ряд з літературою і слугувала джерелом для численних літе-ратурних творів.
Аналіз культурологічних, археологічних, історіографіч-них джерел, пам'яток історії та культури дає змогу зроби-ти висновок: відбувалася безперервна зміна численних поколінь, кожне з яких освоювало і користувалось усіма здобутками культур своїх попередників, робило свій вне-сок у культурну спадщину.
Стародавня слов'янська культура на українських землях формувалася протягом довгого часу, і в цьому процесі знач-ну роль відігравали традиції місцевих народностей, а також культурні зв'язки з сусідніми народами. Культура давніх слов'ян характеризується цілісністю і самобутністю. На її грунті виникла культура Київської Русі.
Використана література:
Українська та зарубіжна культура. – К., 2001.
Українське народознавство. – К., 2000.
Історія України. – 2000.