Контрпозiцiя українцiв: припинити всi репресiї, визнати суверенну українську республiку, розпустити всю цiвiльну нiмецьку адмiнiстрацiю, зупинити грабунок економiки та iнших надбань України; УПА - це пiдпiльна суверенна армiя України i влитися може лиш в регулярну Українську нацiональну армiю.

На мiй погляд, не погоджуватись з нiмцями було правильнiше, це давало свободу й вiру в становлення самостiйної України.

7. Корiнний перелом - 1943.

Переговори з польским пiдпiллям.

Розпочався Сталінградський наступ. Нейтралітет з радянськми партизанскими загонами було розiрвано - Москва вимагала рiшучих дiй проти нацiонально-визвольних органiзацiй. Почались частi бої з партизанскими загонами бiльшовикiв. Зимою 1943 УПА робить спробу зв'язатись з польским пiдпiлям з метою припинити українсько-польську ворожнечу, нормалiзувати вiдносини й налагодити контакт мiж УПА й Армiєю Крайовою. Але недалековидна полiтика польського народу, а вiрнiше кажучи екзильного уряду в Лондоні - руками СРСР та схiдних союзникiв знищити Німеччину, а руками росiян i нiмцiв задушити нацiонально-вивозльний рух на Україні, щоб знову окупувати Захiдну Україну – це підштовхнуло УПА до факту про: 3 -й вiдкритий фронт - польский.

8. Розкол УПА на двi групи.

Iдеалогiчно-програмнi розбiжностi й партiйна нетерпiмiсть окремої групи С.Бендери (очолював Микола Лебедь (Максим Рубан) як плiдник ОУН -С.Бендери) привела до того, що ця органiзацiя вiдважилась на такий крок: вона признала форму боротьби УПА проти нвiмцiв та бiльшовикiв i запропонувала розпочати переговори про спiльнi акцiї всiх революцiйних сил на Україні в лавах УПА!

9 квiтня 1943 року такi переговори почалися. Пропозицiї вiд ОУН - С.Бендери були такi:

1. Не визнавати полiтичної залежностi вiд УНР, а пiдкоритись УПА, полiтичної лінiї ОУН - С.Бендери.

2. Признати акт державностi вiд 30.6.41 як єдину конституцiю України.

3. Вiйсковий вiддiл ОУН - С.Бендери включити до складу УПА, зробити спiльний штаб пiд тiєю ж вивiскою - УПА.

4. Вiдкрити в УПА iнститут партійних комiсарiв i службу безпеки.

5. Проголосити загальне революцiйне повстання на Українi.

6. Очистити територiю майбутнього повстання вiд польского населення.

I так далi. Можемо собi уявити вiдповiдь УПА на цi монопартiйнi, диктаторськi пропозицiї ОУН - С.Бендери. Тим самим 22 травня 43-го року переговори без успiху було припинено. А сам М.Либiдь зробив досить такий цiкавий крок - перемейнував ОУН - Бендери в УПА i очолив штаб. З'явилося двi УПА, як ранiш було з двома ОУН.

Нове керiвництво УПА зробило такi наступнi кроки, якi привели до кривавих рiк весною-лiтом 43-го - палило польськi села, проголосило мобiлiзацiю i 3-й крок нацiональної револююцiї i загальне повстання українцiв проти нiмців, спровакувала всю українську полiцiю, давши нiмцям багату поживу до тюрем , повнiстю дезорвентувало їх. В зв'язку з цим в липнi цього ж року отаман Тарас Бульба-Боровець перейменував свою частину УПА в "Українську Народну Революцiйну Армiю" (УНРА).

9. Масовi жертви Лебедiвської диктатури.

Тепер треба роздивитись шляхи 2-ох армiй - УПА та УНРА.

УНРА стала розвиватись, вiдровiдно обставинам, по лiнiї зменшення свого складу i переходу в глибоке пiдпiлля при нарастаючiй загрозi радянсько - комунiстичної диктатури, УПА ж навпаки, збільшувало свої лави, впритул до виникнення на Полiссi та Волинi цiлих партизанських республік, в яких дiяли свої економiчнi реформи, i були втiленi закони, якi заставляли жителiв забезпечувати всiм необхiдним членiв УПА. Ведеться також, "внутрiшня" вiйна проти бувшого УПА-УНРА. Їх розцiнюють як ворожих агентiв, i якщо вони не переходять на сторону УПА - на мiсцi розстрiлюють. УНРА досить тактично реагує на це - вони починають маневрувати, щоб не допустити братовбиства. Це мотивувалось А.Левицькім як :

1. не потрiбно збiльшувати армiю перед новою окупацiєю України Червоною Москвою;

2. не є полiтично доцiльною боротьба армiї без держави в пiдпiллi за панiвне положення серед свого народу. Це буде лише тодi, коли з'явиться державна влада ).

По-моєму, це важливi причини (i головне - чесно сказано!). В жовтнi 43-го штаб УНРА винiс на загальний огляд свiй документ- реакцiю на проведення М.Лебедем-Рубановим "екзекуцiї", українського народу - "Вiдкритий Лист" до членiв органiзаторiв ОУН С.Бендери.

В ньому вiдверто показанi всi негатiвнi моменти органiзацiї i iснування УПА (Бандерівського), iх антиукраїнську полiтику, жорстокiсть i варварство, небажання i нерозумiння iснуючої ситуації та iнших полiтично-революцiйних формувань як співпрацюючих. У вiдповiдь на це УПА робить спробу нападу на штаб УНРА. Богато членiв УНРА попало в полон УПА не проводячи вiдповiдних воєнних заходiв, i "армiя" - дуже зменшена, вiдступає у бiк рiчци Случ. Має там Вiлянську битву з росiйско-польськими партизанами, потiм переслідується бендерiвцями, оголосившими УНРА справжню вiйну. Так чи iнакше, дiйсно можна звинуватити органiзацiю Бендери - Лебедя в розколi й деорганiзацiї українського нацiонального, державано-творчого та соцiального ходу життя ; в явнiй чи неявнiй допомозi Радянським вiйскам; в актах послiдовних,систематичних`диверсiй, посягаючих на норми людяностi i загальнi етично- моральнi устої, що можна прирiвняти до вiдкритого бандитизму.

10. Котловина смертi.

Пiд осiнь 1943 року Полiсько-Волинська котловина стала ареною масової смертi. Сюди стiкались, перед загрозою швидконасупаючого фронту, люди з усiєї України. Перед УПА, сконцентрованою саме в цьому районi (бiля 100000 чоловiк, але погано органiзованих i озброєних) знову партія Лебедєва ставить задачi, якi не виконуються: очищати українськи землi вiд полякiв, нищити внутрiшнiх ворогiв, вести вiйскову боротьбу проти нiмцiв та iнше.

Всi республики Лебедєва були знищенi авiацiєю нiмцiв, радянськi партизани ходили вздовж i впоперек цiєї "держави", Медведєв дiяв в маленькому Чуманському лiсi пiд