Луцьком, стрiляв i викрадав нiмецькiх генералiв, а Ковпак зробив свiй рейд вiд Брянську до Карпат, де був розбитий нiмцями. Бiйцi УПА втратили ту гнучкiсть i блискавичнiсть дiй в нападi, вели героїчнi бої з вiдступаючими нiмцями й частинами радянських вiйск. Але скрiзь потерпiла поразки. Почалася панiка в рядах армії, люди тiкали в лiс, служба безпеки у вiдповiдь проводила репресивнi заходи проти залишившихся. Ось така картина "вiйни УПА проти нiмцiв та радянських вiйск у 1943-44 роках.
У самiй Полiській котловинi збиралось все бiльше людей. I це ставало небезпечним - клiцi радянсько-нiмецького фронту сходились саме в цьому мiсцi, до тогож там дiяли не лише богаточисленнi радянськi партизанськi загони, але i "внутрiйшнiй" ворог - вiдділ СБ (служба безпеки) Лебедєва. Це все вело до катастрофи i так воно й сталося.
18 листопада 43 року Рада Головного Комiтету УНРА винесла наступний план:
таємно спробувати пiдписати мир з нiмцями i добитися евакуацiї цивiльного населення на терирорiю Польшi або Австрії;
звiльнити С.Бендеру з цiлью задоволнити Лебедєва i створити єдину пiдпiльну армiю УПА;
УНРА перевести в глибоке радянське пiдпiлля, як зброю партизанських акцiй;
очолити делегацiю доручили Т.Бульбі-Боровцю.
З 15 на 16 листопада було пiдготовано меморандум до нiмецького комануовання, що складався з семи пунктiв аналогiчно плану УНРА.
17 листопада делегацiя виїхала в Рiвне, 30-го була в Берлінi, а 1-го грудня її членiв було заарештовано й кинуто до Саксегазеньского замку.
Поведiнку нiмцiв можна зрозумiти: вони мали ще надiю вiдсунути схiдний фронт і сам Гiтлер був проти будь-яких нацiональних армiй при нiмецькiй. Але 44-й рік принiс корiннi переломи в поглядах на цю проблему.
Весною 44-го верховне командовання УПА перенесло свiй штаб з Волинi в Карпати. Всі вiйсковi частини отримали наказ залишитись на місьцях, переходити пiд радянську окупацiю i продовжувати боротьбу в пiдпiллi. Крим того нехтуючи своїми ж принципами, монопартія Лебедєва проголосила народження Української Головної Визвольної ради при УПА як її головного полiтичного фронту. На мiй погляд, цiкавішим є той факт, що не була опублiкована навiть платформа УГВР, членами котрої, по сутi, були тi ж представники ОУН (С.Бендери). Цiкаво й те , що в жовтнi 44-го вся група УГВР, ОУН, УПА i СБ - Лебедем виїхала в Німеччину i стала називати себе не iнакше як "Закордоннi частини ОУН", "Закордонне представництво УГВР". Утворився iсторичний парадокс "Закордоннi частини ОУН", "Закордонне представництво УГВР" являлися на дiйсностi представниками самих себе. Маємо сказати що спiльне з УПА i УНРА в рiзних частинах України дiяли i iншi партизанськи формацiї. Прикладом може служити Легіон національної самооборони під командуванням полковника армії УНР Войноровського-Гальчевського.
11. Новi українсько-нiмецькi переговори.
Українська армiя в Німеччині.
В цей час нiмцi бажали лише одного створити спiльний блок всiх народiв, пригнiченних комунiзмом, i на чолi цього блоку був вже поставленний генерал Андрiй Власов, як головнокомандувач Росiйською Визвольною Армiєю (РВА). В останнiх числах жовтня 44-го звiльнив бiльшу частину українських полонених - С.Бендеру, Мельника, Бульбу-Боровця та інших. Нiмцi хотiли вести переговори, якi розпочались в листопадi 44-го й тягнулись до кiнця грудня 44-го. Швидкому просуванню заважала концепцiя Власова, "о єдиной i неделимой Росiйской імперії", тим самими ставивши пiд сумнiв суверiнiтет України. Але не маючи виходу німцi були змушені признати Український Нацiональний Комiтет в Німеччині як репрезентацiю українського народу перед нiмецькою владою. Отже, переговори закiнчились в кiнцi 44-го, а в першi днi березня нiмецька влада затвердила комітет i дала дозвiл на організацiю нової української армії пiд командованням генерала Шандрука.
Нова армiя мала складатись з двох частин:
регулярна пiхотна армiя, яка б мала завдання боротися проти СРСР на схiдному фронтi;
нерегулярна частина - "група Б" Української нацiональної армiї.
Група "Б" мала диверсiйно-партизанське завдання на схiдному фронтi (командиром був Т.Б.Б.)
В склад регулярної УНА входили:
1. Дивiзiя "Галичина"- перша дивізiя УНА;
2. Українське Визвольне вiйско;
3. Всi українцi, полоненi, з армiєю Власова, полiцейськi.
Теоретично штаб УНА мiг набрати 250000 кадрiв. Але цим планам не дано було втiлитися у життя внаслiдок закiнчення вiйни. Найбiльш боєздатні частини армiї було розбито на невеликi групи i планомiрно здавались у полон американцям. Одна з дивiзiй генерала Власова повернула зброю проти нiмців i допомогла чехам звiльнити Прагу, але через декiлька днiв її заново "звiльнили" радянськi війска.
Отже, в цьому невеликому за обсягом рефератi, на мiй погляд, менi вдалось висвiтити деякi iсторичнi факти про воєннi дiї УПА в роки ВВВ.
Література
1. Микола Либiдь - "УПА".
2. Тарас Бульба-Боровець - "Армiя без держави".
3. Петер Миенчук - "УПА 1942-1952 роки".
4. О.Субтельний - "Історія України".
Міністерство освіти і науки України
Коледж електронних приладів ІФНТУНГу
Реферат
на тему:
УПА в роки Великої Вітчизняної Війни
Виконав
Студент групи КС-22
Дружга Володимир
м. Івано-Франківськ
2005р.