План

1. Вступ.

Наукове осмислення проблеми походження українців.

2. Перші сліди життя людей в Україні.

2.1. Концепція етногенезу українців.

2.2. Поява перших слідів людей на українських землях.

2.3. Антропологічні ознаки.

2.4. Характеристика перших поселень в Україні.

3. Висновок.

Довгий час у науці панувала думка, мовляв, в Україні людина з'явилася значно пізніше, ніж у Західній Європі, і що в Україні не було палеоліту. Тому перша знахідка палеолітичних знарядь разом із кістками мамонтів, викрита на території України в 1871 р. Ф. І. Камінським біля села Гонців на Полтавщині, справила велике враження в наукових колах. Після того на території України було зроблено багато знахідок того ж роду. Пам'ятки палеолітичної доби знаходять здебільшого у так званих «стоянках»-стійбищах», де людина перебувала більш-менш довгий час, та у «майстернях» — місцях, де був відповідний до вимог техніки людини камінь. З ньо-го людина виробляла свої знаряддя й залишала уламки каменя.

Палеоліт поділяється на кілька періодів, які позначаються за назвами тих місцевостей, де вперше було їх знайдено. Найдавніша палеолітична доба —Шельська. — характеризується масивними миґдалевидними кам'яними ручними рубилами. Датується вона приблизно 200 000 років до Хр., коли, між періодами двох зледенінь, було в Європі тепло. Деякі археологи, як от І. Г. Шовкопляс, Я. Пастернак, відносять до Шельської доби знахідки біля с. Лука-Врублевська в Подністров'ї." Інші археологи, серед них В, Щербаківський, А. Л. Монгайт та інші, ставляться скептично до цього і вважають речі Луки-Врублевської пізнішої доби." Ана-логічні речі знайдено на півдні Англії, на верхів'ях Рони, Райну, Дунаю.

Більше матеріалів про людність України стосуються наступної доби — Ашельської. Вона збігається з на-ступом на Україну льодовика. Підсоння змінюється, зникають теп-лолюбні тварини, людина шукає захисту від холоду в печерах, гротах.

Наступна доба —Муст’єрська, що датується біля 100 000 років до Р. X., припадає на найбільше зледеніння в Україні. До цієї доби стосується вже багато пам'яток перебування людини в Україні.51

В. М. Щербаківський вважав, що людина з'явилася в Україні тільки за Муст’єрської доби. Територія, де перебувала людина, дуже обширна: на південь від Пинських боліт, басейну Десни, до Сіверського Дінця. Пам'ятки перебування людини знайдено в Черні-гівщині (біля Деркуль), на Дніпрі (Кодак, Запоріжжя), на Волині (Житомир), у Галичині (с. Касперівка) тощо.

До цієї доби належить найбільше відкриття, яке зробило будь-коли людство: вміння здобувати, вогонь. Людина користувалася з нього" для огрівання й освітлення житла, для печення та варення їжі. Глиняного посуду ще не було, і людина використовувала для варення черепи тварин. До цієї доби належать житла людини в землянках. Так, у Києві на Кирилівській вулиці знайшов археолог В. В. Хвойка селище з землянками та рештками 70 мамонтів. Решток людини цієї доби не знайдено в Україні, але у Криму, в печері Кіїк-Коба, серед крем'яних знарядь муст’єрського типу та кісток тварин знайдено такі рештки: руку та кістки дитини. Типом ця людина належить до «неандертальського», названого так за річкою Неандер, у Німеччині, де вперше було знайдено її череп: була невелика на зріст, присадкувата з низькочолим черепом, великими надбрівними дугами. Можливо, вона ще не володіла розчленованою мовою.

Але ця неандертальська людина вже відчувала існування ви-щої сили, що керує життям, і намагалася привернути до себе її увагу та прихильність.

Пізній палеоліт поділяється теж на три доби: Оріньякську, Солютрейську та Мадленську. За час пізнього палеоліту людність зайняла вже широкі простори в Європі: Францію, Іспанію, Бава-рію, Бельгію, Саксонію, Чехію, Білорусь, Україну, Крим, Кавказ. На півночі — фінські землі: верхів'я Волги, Пермщину до Уралу.

В Україні дуже багато знахідок пізнішого палеоліту (епохи: Оріньякська, Солютрейська, Мадленська). Крім гротів та печер, людина мешкає в житлах типу куреня. Стіни їхні обставлено кістками мамонтів — іклами та лопатками — і вкрито шкурами тварин. Найвидатніші з знахідок: Деркул у басейні Сіверного Дінця, Пушкарі на Новгород-Сіверщині, Чулатів на Десні, Колесниково на Сівер. Дінці, Старий Кодак біля Катеринослава, Гонці на Удаю, Мізин на Новгород-Сіверщині, Кирилівська в Києві, Довгоничі біля Овруча, Фастів, Дубова Балка тощо.

Починаючи з Муст’єрської доби, як сказано вище, в пам'ятках палеоліту знаходять багато вказівок на існування віри людини у вищу силу, на бажання її привернути їй допомогу різними «вотивними» знаками й зображеннями та магічними причаруван-нями. З цим пов'язані переважно пам'ятки мистецтва, яких було дуже багато. Так, були фігурки жінок (Гонці), тварин, пташок, ма-люнки та різьблення на стінах (напр., с. Озаринці на Поділлі, Ка-м'яна могила біля Мелітополя, пташки та орнаменти браслетів, меандром у Мізині на Новгород-Сіверщині тощо).

Взагалі Мізинська стоянка, досліджена Ф. К. Вовком, Л. X. Чикаленком та іншими видатними археологами, дає дуже багато. Се-ред величезного числа виробів з каменю та кости заслуговують на особливу увагу фігурки пташок, вкриті геометричним орнамен-том, браслети з ікол мамонта й інші різьблені речі. На них — най-старший в історії мистецтва орнамент меандра, але поставлений похило, навкоси.

Від цієї доби залишилися поховання й рештки людини. Це вже не неандертальська примітивна людина, а людина кроманьйонського типу, яка мало відрізняється від сучасного європейця. Вона трималася просто, вертикально, руки її рухалися вільно. Вона воло-діла мовою.

Підбиваючи підсумки, треба сказати, що за доби палеоліту на-селення України мало багато спільного з населенням Західної Європи — південної Франції, Піренеїв, Швейцарії, Баварії. Так з палеоліту зароджується розподіл культур північно-нордійської та