Палеоліт відділяє від неоліту — новокам’яної доби — мезолі-тична доба. Вона припадає на перші тисячоліття після останнього зледеніння. Населення цієї доби жило переважно полюванням з лука на дрібних тварин та птахів і риболовецтвом. Відповідно до цього змінився характер кам'яних знарядь. їх робили дуже дріб-ними — «мікролітами» — для насаджування на стріли, для встав-ляння у списи, гарпуни.

Великий інтерес мають знайдені в 1936 р. та 1938 р. петрогліфи біля с. Терпінне коло Озівського моря. Там, на скелях знайдено декілька сов, видряпаних рисунків тварин — биків, коней, хижаків, мамонта — та рисунків лінійно-геометричного характеру. Біля с. Терпінне багато мікролітів. Усе разом дає можливість, писав В. Щербаківський, казати про безперервність життя мезолітіків від палеоліту до неоліту. З другого боку, ця знахідка свідчить про зв'язок із Свідерською культурою. В. Шербаківськяй робить висновок, що життя не припинялося на Україні від палеоліту до неоліту.

Життя первісної людини мінялося дуже поволі. Минали тися-чоліття, а людство жило так само, як і раніш. Якась невелика зміна у техніці кам'яних знарядь вважається археологами за дату та ознаку еволюції культури.

Біля 13 000 років тому на Україні можна відзначити ряд нових винаходів та досягнень, які в цілому настільки важливі, що дають можливість вважати цей час новою добою, неолітом, себто новокам’яною добою.

Не тільки техніка кам'яних знарядь дає підстави відокремити нову добу від попередньої. Зміни полягали в зовнішніх умовах життя. Змінився клімат, льодовики відступили на північ, підсоння на Україні стало м'якше, тепліше. Північна флора наблизилася до сучасної. Змінилася й фауна.

У зв'язку з зміною зовнішніх умов змінився побут людини. Вона не мала потреби, як раніш, ховатися в печерах. З'являються наземні будівлі — халупи. Здебільшого вони не стояли окремо, а з них складалися села. Про великі села свідчать рештки будівель та цвинтарі.

Головними ознаками в галузі виробництва з каменю були: пи-ляння, шліфування та свердління. Ці винаходи дали можливість людині значно збільшити асортимент знарядь. З'являються різного типу сокири, мотики, оскарди, молоти, тесла, долота, ножі, нако-нечники списів. Велике значення мало винайдення лука з стрілами.

Біля 6-7 тисяч років тому людина почала виробляти посуд з глини. Спочатку посуд робили з грубими стінками. Згодом посудові надають гарних форм, прикрашають орнаментами. На вогких ще стінках посуду паличками, кістками, навіть пальцями виводять різні орнаменти: смужки, ялинки, хрести. Гончарство внесло ве-лике полегшення в побут людини. Вона могла варити їжу, збері-гати воду.

За неолітичної доби людина опанувала ткацтво. З'являються перші примітивні верстати, виробляють тканину з вовни, з волок-нуватих рослин, спочатку типу рогож, а потім, дедалі більше вдоско-налені. Відбитки тканини зберігаються на глиняному посуді.

За часів неоліту почали споруджувати човни. З великого стов-бура дерева випалювали середину, вигладжували її сокирами з ка-меню, залишаючи одну-дві перегородки. Такого човна знайдено біля с. Сабатинівки, на р. Возі. Цими човнами ножна було випли-вати на середину великих річок та озер для рибальства, а також робити більші рейси річками, які набули: значення водяних шля-хів, що сполучали різні племена.

З цього часу в житті людини починається нова ера: вона вихо-дить за межі території, де мешкає. Поволі зникають межі між окремими племенами, починаються зв'язки між віддаленими кра-їнами. Зароджується обмін, починаються впливи різних культур.

Відкриття українських археологів змусило науковців перегля-нути питання про терміни і шляхи заселення Східної Європи. Нині очевидно, що освоєння цієї території, у тому числі й терену України, почалося ще за мільйон років до нашої ери, причому заселення йшло не зі сходу, як вважалось, а із заходу - із Центральної і Південної Європи.

Крім Королевого, залишки ранніх палеолітичних поселень відомі ще у 20 пунктах Закарпаття, переважно у Південних і Північно-Східних Карпатах, уздовж течії Тиси та її приток. Сліди життя лю-дей періоду 800-900 тис. років до н.е. знайдено і в с.Буківна на Івано-Франківщині. Наприкінці раннього палеоліту стоянки людини знай-дено також у Донбасі (в районі м.Амвросіївка), в с. Луки Врублівецької під Кам'янцем-Подільським, у басейні р.Свинолужки на Житомирщині, в Криму.

Сенсаційні королевські відкриття належать до числа найвизнач-ніших палеолітичних пам'яток не тільки України, але й всього світу. Вони змінили усталену концепцію часу духовного і матеріального зародження людства. Було відомо, що світова цивілізація почалась 3-4 тисяч років тому назад у Межиріччі між ріками Тигром і Євфра-том (Ірак). Тепер стало відомо, що на 2 тис. років раніше на тери-торії Західної України, у Приазов'ї (Кам'яна могила), Середнього Дунаю, Південної Адріатики і на території між східною і середньою частиною Балканського півострова існувала цивілізація, відома в історії під назвою "Вічна".

Те, що сліди першої людини в Україні знайдено в її західному регіоні, засвідчує певну увагу до цього краю, що в майбутньому послужить основою для визначення його як "П'ємонта" (прикладу) українського національного відродження.

У добу пізнього палеоліту (40-10 тис. років тому) завершився процес фізичного та розумового формування людини сучасного типу - "Homo sapiens", або "людини розумної". Цю людину за місцем першої знахідки її кісток у гроті Кро-Маньйон у 1868р. (Франція) називають кроманьйонцем. Вона характеризується великим розмі-ром черепа, розвитком лобної частини (прямий високий лоб), відсут-ністю надочних валиків, виступаючим вперед підборіддям. Середній

зріст кроманьйонця 180 см, кістки скелету масивніші, ніж у сучасної людини, різко виражені кістяні рельєфи (місце прикріплення м'язів). Порівняно з неандертальцями у них подовжений період дитинства. Середній вік цих людей становив 20-23 роки.

Людині розумній притаманні риси, які різко відділяють її від тварин: здатність пам'ятати