УДК 930.1:631.11(477) "1922/1930"

В. В. КАЛІНІЧЕНКО

ЗЕМЕЛЬНА ГРОМАДА НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ В ДОКОЛГОСПНИЙ ПЕРІОД - КООПЕРАТИВ ВЕРТИКАЛЬНОГО ТИПУ

Розглядається земельна громада доколгоспного села УСРР (1922-1930 рр.) як кооператив вертикального типу й доводяться переваги такої форми господарювання в аграрному секторі економіки.

Ключові слова: селяни, земельна громада, вертикальний кооператив.

Рассматривается земельное общество доколхозной деревни Украинской ССР (1922-1930 гг.) как кооператив вертикального типа и доказываются преимущества такой формы хозяйствования в аграрном секторе экономики.

Ключевые слова: крестьяне, земельное общество, вертикальный кооператив.

In article the ground society доколхозной villages of the Ukrainian SSR (1922-1930) as co-operative society of vertical type is considered and advantages of such form of managing in agrarian sector of economy are proved.

Key words: peasants, a ground society, vertical co-operative society.

Після ліквідації колгоспно-радгоспної системи – головної причини розселянювання і кризового стану вітчизняного села – в аграрному секторі почали створюватися великі приватні господарства на орендованих земельних паях колишніх колгоспників. У цих господарствах працюють наймані працівники, а селяни – основа української нації, поставлені на межу зникнення. Подібний стан викликає велику занепокоєність громадськості. Необхідно знайти вихід з цього загрозливого стану.

У зв'язку з цим доцільним є вивчення досвіду земельної громади. Земельна громада – земельно-господарське об'єднання селянських господарств, яке було юридично оформлено Земельним Кодексом УСРР 1922 р. [9, ст. 10]. Земельна громада ліквідована на початку 30-х рр. ХХ ст. під час проведення політики суцільної колективізації сільського господарства [13, с. 465-466]. У 1922-1930 рр. селяни УСРР могли користуватися землею тільки у складі земельної громади, тому її роль у господарському житті села була дуже важливою. Водночас в історіографії праць про земельну громаду небагато, її діяльність висвітлена недостатньо [10], зокрема не досліджені кооперативні можливості цього поземельного інституту. У літературі висловлюється думка, що заперечує кооперативну діяльність земельної громади й, таким чином, її перспективні можливості [21, с. 117]. Справа в тому, що у вітчизняній історіографії міцно закріпилася марксистсько- ленінська догма про можливість розвитку сільського господарства лише двома шляхами: або капіталістичним – через створення великих приватновласницьких господарств, або через колективізацію – створення великих колективних господарств. Але був третій шлях, який передбачав збереження трудового селянського господарства і заперечував економічну доцільність суцільної колективізації [3, с. 321]. Цю концепцію розробив О. В. Чаянов та його однодумці по організаційно-виробничій школі [19]. Процес кооперування, згідно з О. В. Чаяновим, дозволяв, не руйнуючи трудового селянського господарства, виокремити з його організаційно-виробничої будови й організувати, на засадах великого виробництва, ті галузі або операції, які неможливо, або неефективно виконувати одноосібно. Це б забезпечувало безсумнівний економічний ефект у масштабах великого виробництва. Створювалася така система вертикально організованого кооперативного господарювання, де самі селяни, згідно з власними інтересами та реальними можливостями, визначали ступінь і форми великого громадського виробництва. При цьому зберігалося трудове селянське господарство, що дуже важливо із соціальної точки зору. Отже, на думку О. В. Чаянова та його однодумців, вертикальний кооператив – це передусім союз господарств, в якому селянське господарство залишалося непорушним. Вертикальна кооперація – це співтовариство окремих виробників, які лише делегують ту частину господарських справ кооперативу, де велика форма господарювання ефективніша, ніж дрібна [19]. О. В. Чаянов розробив й обґрунтував теорію диференційних оптимумів, згідно з якою в різних галузях сільськогосподарського виробництва оптимальні розміри господарства різні. Тому постановка питання про перевагу великого або недоліки малого господарства є безпредметною [20].

Земельна громада була найпростішою, елементарною формою такого вертикального кооперативу. Це відзначали дослідники в 1920-х рр. [2, с. 98; 11, с. 16; 12, с. 15; 14, с. 11; 15, с. 105; 17, с. 9], але, крім констатації цього факту, спеціального дослідження вони не провели, а з розгортанням суцільної колективізації про кооперативні можливості земельної громади стало писати неможливо, і ця тема зникла зі сторінок наукових видань. О. В. Чаянова та його однодумців більшовики репресували, їхні погляди в радянській історіографії були оголошені антинауковими.

Нині настали часи повернутися до питання кооперативних можливостей земельної громади.

Необхідною умовою для зміцнення і розвитку селянських господарств є самодіяльність самих трудівників села. Усі заходи з поліпшення землекористування, агрокультури тощо могли мати бажані наслідки в разі їх організованого проведення всіма господарями даного села. Окрім того, на селі завжди були певні роботи, які необхідно виконувати гуртом. Звідси виникла необхідність створення земельно-господарської організації, що об'єднувала б усі селянські двори, – земельної громади. Земельна громада набувала прав юридичної особи з моменту реєстрації її статуту в райвиконкомі [9, ст. 49; 18. – Ф. 27. – Оп. 9. – Спр. 698. – Арк. 6].

На земельну громаду поклали важливі функції, зокрема й ті, що передбачали спільні дії членів громади. Зокрема, громада встановлювала порядок землекористування, організовувала й утілювала в життя заходи по меліорації і культивації непридатних для сільського господарства земель, заліснювала піски та яри, влаштовувала ставки; розробляла правила випасу худоби на громадському вигоні і регулювала використання толоки; встановлювала й змінювала сівозміну при землеустрої об'єднання; стежила за дотриманням окремими громадянами чистоти посіву в односортних масивах; організовувала боротьбу з бур'янами й шкідниками сільського господарства; сприяла поширенню агрономічних, ветеринарних, зоотехнічних знань серед селян; організовувала злучні пункти і стежила за