УДК 94 (100) "653" : 930.1 (477) "04/16": Лавровський

С. І. ЛИМАН

ПЕТРО ОЛЕКСІЙОВИЧ ЛАВРОВСЬКИЙ ЯК ІСТОРИК-МЕДІЄВІСТ: ХАРКІВСЬКИЙ ПЕРІОД НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (1851-1869)

Уперше комплексно розглядається вивчення професором Харківського університету П. О. Лавровським історії зарубіжних середньовічних слов'ян. Підкреслюється, що головними темами його досліджень стали діяльність Кирила і Мефодія і з'ясування причин поразки Чехії в 1620 р.

Ключові слова: П.О. Лавровський, медієвіст, середні віки, Харківський університет.

Впервые комплексно рассматривается изучение профессором Харьковского университета П. А. Лавровским истории зарубежных средневековых славян. Подчёркивается, что главными темами его исследований стали деятельность Кирилла и Мефодия и выяснение причин поражения Чехии в 1620 г.

Ключевые слова: П.А. Лавровский, медиевист, средние века, Харьковский университет.

The article reviews for the first time the study of medieval Slavic history by P.A. Lavrovskiy, Professor of Kharkiv University. The main fields of his research were the acts of Cyril and Methodius, revelation of reasons of Czech defeat in 1620.

Key words: P.A. Lavrovskiy, medievalist, Middle Ages, Kharkiv University.

Ця стаття — данина щирої поваги до моїх колег, які брали участь у міжнародному симпозіумі «Харківський університет і серби» (29-30 вересня 2009 р.). Під час обговорення проблеми реальної значимості досліджень кафедри слов'янської філології дореволюційного Харківського університету постало питання про необхідність підготовки окремої публікації, присвяченої науковій діяльності відомого вченого-славіста Петра Олексійовича

Лавровського (1827-1886). Учасники симпозіуму звернули увагу на те, що реальний внесок П. О. Лавровського в науку не відповідає ступеню вивчення його наукової спадщини. Зрозуміло, в рамках невеликої статті неможливо охопити всю багатогранну творчість відомого вченого. У контексті обраної нами проблематики мета статті полягає в тому, щоб проаналізувати ту частину творчості П. О. Лавровського, яку він присвятив вивченню середньовічної історії зарубіжних слов'ян у харківський період своєї науково-педагогічної діяльності. Цілком очевидна відсутність комплексного вирішення цієї проблеми в раніше виданих публікаціях, присвячених творчості П. О. Лавровського. Ці публікації можна умовно розділити на меморіальну літературу [1; 9], праці з аналізом переважно філологічних досліджень ученого [5; 39, с. 214; 42, с. 548-550] і ті, в яких висвітлювалися лише окремі аспекти його наукової спадщини, зокрема історія деяких слов'янських народів у середні віки [8, с. 205-206; 21, с. 792-801; 24, с. 47; 25, с. 23, 28-29; 26, с. 37-38; 23, с. 362, 377-378, 399, 403, 420-422; 38, кн. 9, с. 266-269; 40, с. 88, 203, 220, 238].

Петро Олексійович Лавровський народився в 1827 р. у родині православного священика села Видропуск Тверської губернії. По закінченні духовного училища він продовжив навчання на історико-філологічному відділенні Головного педагогічного інституту в Санкт-Петербурзі. Уже на студентській лаві виявився його талант дослідника. У рік закінчення інституту (1851) П. О. Лавровский одержав медаль факультету за студентський твір «Про мову Реймського Євангелія» [39, с. 213]. За рекомендацією свого вчителя, відомого вченого, першого доктора слов'янознавства в Росії 1.1. Срезневського, П. О. Лавровський одержав призначення в Харківський університет. Незадовго до цього, в 1847 р., цей університет залишив сам 1.1. Срезневський, і кафедра слов'янської філології, яку він недавно очолював, до прибуття П. О. Лавровського протягом чотирьох років залишалася вакантною.

Харківський період науково-педагогічної діяльності П.О. Лавровсько- го виявився винятково плідним. Упродовж перших трьох років він зумів підготувати і захистити дві дисертації: магістерську «Про мову північних російських літописів» (1852) і докторську «Дослідження про Літопис яки- мовський» (1854). Успішною слід вважати і професійну кар'єру вченого: в.о. ад'юнкта (1851), ад'юнкт (1852), екстраординарний (1855), ординарний професор кафедри слов'янської філології (1857). У 1856 р. П. О. Лавров- ського обрано членом-кореспондентом Імператорської Академії наук. У 1859-1861 р. він здійснив наукове відрядження в зарубіжні слов'янські землі.

У викладанні ним слов'янознавчих дисциплін помітне місце посідали курси, в яких він звертався до середньовічної історії південних і західних слов'ян. У 1852/1853, 1853/1854, 1856/1857, 1858/1859 навч. рр. П. О. Лавровський викладав «Слов'янські стародавності». У 1861/1862, 1864/1865, 1867/1868 навч. рр. — «Історію і літературу чеського народу». У 1862/1863 навч. р. — «Історію і літературу сербо-хорватів». У 1865/1866, 1868/1869 навч. рр. — «Історію сербського народу і сербської літератури». У 1866/1867 навч. р. — «Історію польського народу і польської літератури». Крім читання лекцій, П. О. Лавровський запровадив практичні заняття, на яких студенти вивчали джерела із середньовічної історії зарубіжних слов'ян: «Пам'ятки старопольської писемності» (1858/1859 навч. р.); «Пам'ятки про життя і діяльність Св. Кирила і Мефодія» (1862/1863); «Пам'ятки давньої та твори нової чеської писемності» (1864/1865); «Пам'ятки сербської писемності» (1865/1866 навч. р.) [29, с. 11; 30, с. 10; 31, с. 10; 32, с. 10; 33, с. 10; 34, с. 9; 35, с. 2; 36, с. 3]. Таким чином, ці лекції і практичні заняття географічно і хронологічно охоплювали історію майже всіх зарубіжних слов'янських народів у середні віки.

Заняття П. О. Лавровського мали величезний успіх у студентів. У своїх мемуарах вони неодноразово відзначали: він «читав жваво», «захоплююче», «цікаво», виявив «видатний ораторський талант» і «любов до слов'янського світу» [2, с. 258; 3, с. 575; 27, с. 390].

Ентузіазм, з яким молодий столичний учений взявся за справу, іноді наштовхувався в Харкові на стіну провінційної байдужості і нерозуміння [9,