Якісні (qualities)

Sunday Times (1822) | www.sunday-times.co.uk

Sunday Telegraph (1961) | www.telegraph.co.uk

The Observer (1791) | www.observer.co.uk

Independent on Sunday (1990) | www.independent.co.uk/

Англії мають власні веб-сторінки у всесвітній мережі (табл. 2). Електронні версії газет практикують безплатний доступ до інформації для користувачів мережевого ресурсу.

За дослідженнями рейтингового агентства comScore, найпопулярнішим газетним сайтом є онлайн-версія газети «Guardian», кількість відвідувачів мережевого аналога щомісяця становить більше 4 млн. Друге місце в рейтингові найчитабельніших веб-сайтів британських газет посіла мережева версія «The Daily Telegraph» (3,9 млн.). На третій позиції – «The Times» – до 3 млн. користувачів.

Крім мережевих аналогів друкованої преси, у всесвітній мережі все частіше трапляються Інтернет-видання. Серед газет Англії до цієї категорії належать: «CWN News», «Daily Urdu Post», «Ivybridge Community News», «London Echo», «Surf London», «Tresco Times» тощо.

За мовною ознакою газети Англії можна класифікувати на англомовні для громадян Англії, англомовні для іноземців, іншомовні газети етнічних меншин. У країні публікуються англомовні видання для іноземців. Наприклад, газети «Asian Art», «Asian Lite», «Asian Times», «Eastern Eye» призначені для громадян азійського походження. Серед газет етносів афро- карибського регіону слід назвати «The Voice», «New Nation».

Велику кількість газет в Англії друкують представники етнічних меншин мовою останніх: китайські («Sing Tao», «Wen Wei Po»), арабсью («Al- Arab», «Aaram News», «Al Haqaeq», «Al-Mushahid», «Al Quds Al-Arabi», «Al-Sharq Al-Awsat», «Az-Zaman», «Elaph»), російські («Лондонский курьер», «АНГЛиЯ», «Лондон инфо»), українські («Українська думка»), італійські («Pensiero Londinese»), польські («Dziennik Polski»), португальські («Brazilian»), японські («Japan Journals») тощо. Видання етнічних меншин друкують також мовами урду («Al Qamar Online», «Nawaijang London», «UK Time», «Urdu Post», «Pakistan Times UK»), бенгалі («UKBD News»), гуд- жараті («Gujarat Samachar»), хінді, панджабі.

За розповсюдженням англійські газети поділяються на дві групи: платні й безплатні. В останні роки на медіа-ринкові Англії особливо показова тенденція розвитку сектору безплатних газет, які існують здебільшого на кошти від реклами. Одразу три великі безкоштовні газети Лондона («Metro», «Thelondonpaper», «London Lite») змагаються за активну аудиторію, ведучи конкуруючу боротьбу між собою і традиційними платними газетами. «Metro» виходить друком з 1999 р. Аудиторія газети налічує один мільйон читачів (роздають у великих містах пасажирам на платформах метрополітену). Часописи «Thelondonpaper», «London Lite» реалізовують з 16.30 способом «з рук у руки» – спеціальний персонал роздає газети на людних перехрестях, на підходах до станцій метро. Кожна з названих газет – це повноцінне інформаційно-рекламне видання, на десятках сторінках яких публікуються ті ж національні та міжнародні новини, що й в іншій пресі, а також розміщується величезна кількість реклами. У Туманному Альбіоні циркулюють тисячі безплатних газет.

За форматом газети Англії диференціюють на широкоформатні (А2), таблоїдні (А3) і видання у форматі берлінер. Найпоширенішим різновидом є таблоїдні газети – малоформатні видання розміром 279х432 мм. Ідея виникнення таблоїдів полягає в тому, щоб газету зручно було читати в транспорті завдяки компактному формату. Першу таблоїдну газету світу «Daily Mirror» заснував лорд Норткліф у 1903 р. «Якщо в 1969 р. лише дві англійські газети належали до категорії таблоїдів – «Daily Mirror» і «Daily Sketch», – то в 1979 р. всі англійські національні масові газети виходять друком у формі таблоїда» [7, с. 42]. Першою з категорії якісних газет від широкого формату відмовилась газета «The Independent» (весна 2003 р.). У 2004 р. до А3 звернулася й авторитетна «The Times». Приклад «The Independent» та «The Times» наслідували також інші газети. Нині в Англії з усіх якісних газет лише «Daily Telegraph», «Financial Times», «The Sunday Telegraph» і «Sunday Times» зберігають широкий формат А2.

У так званому форматі «берлінер» (найбільший з усіх зменшених форматів – 315х470 мм; проміжний формат – посередині між повним розміром і таблоїдом – створений спеціально для інтелігентних жінок та деяких низькорослих чоловіків, які хотіли читати якісні газети, але не могли собі цього дозволити, оскільки їхні короткі руки не справлялися з великими незграбними сторінками, особливо в громадському транспорті), з вересня 2005 р. друкується щоденна газета «Guardian».

За тематичною чи галузевою спеціалізацією розрізняють: загально- інформаційні (універсальні); спортивні («Green ?Un», «League Weekly», «Sport First», «Your Sport»); ділові («City A. M.», «Financial Times», «Crain's Manchester Business»); релігійні («The Baptist Times», «The Catholic Herald», «The Catholic Times», «The Church of England Newspaper», «Church Times», «Evangelical Times», «Islamic Times», «Jewish Chronicle», «Jewish News», «Jewish Telegraph», «Methodist Recorder», «The Muslim News», «The Muslim Weekly», «The Universe»); освітні («SecEd», «The Times Educational Supplement (The TES)», «Times Higher Education»); газети про мистецтво («The Art Newspaper», «Asian Art», «The Stage»), літературні («London Review of Books»); студентські («The National Student», «London Student», «Liverpool student», «The Oxford Student», «Student»); дитячі («First News») тощо.

Отже, дослідження типології сучасної газетної періодики Англії за шкалою вищерозглянутих ознак засвідчило функціонування надзвичайно різноманітного інформаційного ринку країни, який репрезентує найшир- ший спектр читацьких смаків та інтересів.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Беглов С. И. Империя меняет адрес. Британская печать на рубеже тысячелетии / С. И. Беглов. – М. : Ин -т междунар. права и экономики им. А. С. Грибоедова, Факультет журналистики МГУ, 1997. – 136 с.

Беглов С. И. Печать Великобритании / С. И. Беглов // Вестн. Моск. унта. – 2000.