УДК 930: [070.15:329.12] (47754)

О. К. МАЛЮТІНА

ХАРКІВСЬКІ КАДЕТСЬКІ ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ ПРО РЕВОЛЮЦІЮ (1905 Р.) ТА РЕВОЛЮЦІЙНЕ НАСИЛЬСТВО

Розглянута проблема ставлення харківських кадетів до революції 1905 р. та революційного насильства (політичного терору, єврейських погромів, смертної кари) на основі аналізу матеріалів, опублікованих на сторінках харківських кадетських періодичних видань.

Ключові слова: харківські кадетські періодичні видання, революція, терор.

Рассмотрена проблема отношения харьковских кадетов к революции 1905 г. и революционному насилию (политическому террору, еврейским погромам, смертной казни) на основе анализа материалов, опубликованных на страницах харьковских кадетских периодических изданий.

Ключевые слова: харьковские кадетские периодические издания, революция, террор.

The problem about Kharkiv cadets' attitude toward revolution of 1905, terror, Jewish massacres, death penalty is studied in the article

on the base of complex analysis of materials, which were published on the pages of Kharkiv cadet periodicals.

Key words: kharkov cadet periodicals press, revolution, terror.

У Харкові до революції 1905 р. існувала своєрідна газетна монополія. Різноманітні інтереси суспільства представляли лише офіційні періодичні видання (щоденні «Харьковские губернские ведомости» та «Южный край» [13, с. 73]). Проте під натиском масового політичного протесту влада була змушена надати суспільству право активної участі в політичному житті. Однією з її форм стала можливість висловлювати свої думки в незалежній пресі. Відгуком ліберальної громадськості Харкова на Маніфест 17 жовтня було заснування щоденної газети «Мир». Редактором та ідеологом газети став професор М. А. Гредескул. Із 27 листопада до 9 грудня 1905 р. було надруковано 11 номерів газети. Але ліберальний характер видання, висвітлення злободенних питань дійсності, критика дій уряду й місцевої адміністрації спровокували «припинення» випуску газети до особливого розпорядження харківського генерала-губернатора. Газету «Мир» змінила ліберальна «Волна», продовживши тематику попереднього видання. Її редакторами стали професори М. П. Чубинський та М. О. Максимейко, пізніше І. П. Бєлоконський та Ф. А. Павловський. Газета проіснувала один місяць – із 29 грудня 1905 р. до 29 січня 1906 р. – і також була закрита владою «до особливого розпорядження». Ліберали відразу замінили видання газетою «Будущее». Були видрукувані 26 номерів за редакцією І. П. Бєло- конського. Після «тимчасового закриття» «Будущего» з'явилося видання «Накануне». Газета видавалася напередодні виборів до І Державної думи, тому всі її 16 номерів присвячені висвітленню передвиборчої кампанії та діяльності кадетської партії під час виборів. Однак і це видання влада заборонила, а в період з 14 по 24 червня 1906 р. його змінила газета «Девятый вал». Опублікування серії кадетських видань «Мир», «Волна», «Будущее», «Накануне», «Девятый вал» остаточно припинено 9 липня 1906 р.

Уже в перших номерах газети «Мир» чітко визначено мету видання. Газета «Мир» – друкований орган харківського відділення кадетської партії – була покликана об'єднати однодумців, популяризувати ліберальні ідеї й основні принципи програми конституційних демократів, виявляти ставлення ліберальних політичних сил до актуальних загальнополітичних та соціально-економічних питань. На сторінках своєї газети харківські кадети намагалися осмислити причини революційного виступу народу й оцінити його значення. Проблема революційного насилля, політичного терору, єврейських погромів, смертної кари була наскрізною для всіх видань.

Слід зауважити, що до цього часу ліберальні видання Харківської губернії практично не вивчалася. Винятком є монографія І. Л. Михайлина, в якій уперше зроблена спроба комплексного аналізу й систематизації величезного масиву харківських періодичних видань ХІХ – початку ХХ ст. [13].

Монографія містить розділ, присвячений харківській ліберальній пресі. Автор, дослідивши динаміку зміни кадетських видань і надавши їх загальну характеристику, проаналізував найяскравішу статтю щодо питання смертної кари «Голос священика». Проте тема оцінки революції та революційного насилля на сторінках харківських кадетських видань потребує сис- темнішого й детальнішого вивчення.

Мета статті – використовуючи проблемно-хронологічний підхід, охарактеризувати ставлення харківських кадетів до революції, терору, єврейських погромів, смертної кари на основі аналізу матеріалів, опублікованих у їхніх друкованих органах.

У серії програмних статей М. А. Гредескула під назвою «Роки боротьби» було виражено кредо харківських кадетів [5]. Незважаючи на те, що ліберали в принципі заперечували будь-які форми насилля й надавали перевагу мирним реформаторським формам модернізаційного процесу, революцію 1905 р. вони схвалювали й підтримували, розглядаючи її як «справжню санкцію їхніх вимог до уряду». М. А. Гредескул підкреслював, що революція мала свої глибинні причини і зовсім не була безрезультатним спалахом насилля, що суперечив здоровому глузду і законам моралі. У 1905 р. «доля батьківщини визначалася на багато років уперед», країна зробила крок до парламентаризму, були створені профспілки й різні політичні партії та організації, започатковані періодичні видання різнорідних напрямів. Революція допомогла народові відчути свою силу, хоча б частково звільнитися від рабської покірності, знайти відчуття людської гідності, впевненіше дивитися в майбутнє. Досягти цього без зрушень і потрясінь 1905 р., як виявилося, було неможливо. Лише під впливом масового народного протесту, в умовах всеросійського політичного страйку Микола ІІ був змушений проголосити демократичні свободи і політичну реформу. Але, як зауважував ліберал, рецепт дій уряду у кризових ситуаціях залишився незмінним – «кілька грамів покращень і реформ і скількись фунтів репресій і переслідувань» [6].

Маніфест 17 жовтня прискорив поляризацію політичних сил. Щойно поширилася звістка про обіцяні свободи, відразу ж почалися мітинги й демократичні демонстрації. Водночас активізувалися сили, лояльні до царського режиму. Патріотичні маніфестації часто