Померкло сяйво позолот На древніх банях Ярослава, І сонце - як затертий злот, І слава - як гірка неслава [1, с.109]. Згармонізованими є картини зовнішнього і внутрішнього світу ліричного героя:

Від болю сонце скорчилось і в'яне, Пірнувши в буйну кров гарячих ран, І в кожнім серці вістря ятагана, І кожне горло стягує аркан [1, с. 139]. У цих рядках відчувається цілісне переживання ліричного героя: і природовідчуття і реакція на громадські події. Влучно зазначив про душевний стан поета І.Дзюба: «В природі він баче не тільки статику, а й динаміку, здебільше її противенства, переживає драму її стихій. Напевне ж, тут була не лише особливість його органічного природопочування, а й «екстраполяція» душевного досвіду, вражень та імпульсів громадського порядку, переживань природи нерідко вгадується і драма соціальна [1, с.28].

У порівняльному вимірі Олесеве сонце панорамніше: у його спогляданнях з'являються відчуття світлого, чистого, закоханого, весняного до понурого і чужого. Сонце асоціюється з теплотою почуттів, ласкою:

Дивилось сонце на срібнії віти, Всміхалося їм, і вони не змогли Усмішки блискучого сонця стерпіти, І танути в млості якійсь почали [2, с.70], відображаючи стан закоханості ліричного героя, і навпаки розчарувань і смутку:

Погасло сонце ласки і тепла, Побили цвіт квіток моїх морози... Погасло сонце - мрія чарівна, І я блукаю знов без світра [2, с.72]. Образ сонця в інтимній ліриці О.Олеся - це світло надій, сподівань, найщиріших почуттів. Динамічність образу сонця простежується в громадянській ліриці поета:

Сонце на обрії, ранок встає, - Браття, вставайте,

Сонце стрівайте. Ранок встає [2, с.76]. У цих рядках образ сонця уособлює пробудження народних мас, заклик до боротьби за нове майбутнє. Віра у відродження України, воля народу, почуття патріотизму звучать у наступних рядках:

І волею край свій, як сонцем заллєм, Щоб міг він і другим зоріти [2, с.78]. Сонце, як благодатний струмінь, оживить країну та народ.

Зовсім по-іншому представлений образ сонця у поезіях О.Олеся на чужині - зникає «усміхнене», «золоте», «весняне» обрамлення сонця:

В моїй душі не сходе сонце, І не горять над нею дні... [2, с.308]. Туга і печаль заполонили душу поета, сонце душі трансформувалося у трагедію його життя.

Емоційна напруга поезій O.Oлеcя не зникає протягом усього періоду еміграції, та віра у відродження нації, щастя народу надає сил «потерзаній» душі на чужині. Сонце змінює настроєвість і стає тією життєдайною силою, що живить «емігрантські рани»:

O, вірте, страдники велики:

Вже сонце сходить. Близько день...

Я чую вже щасливі крики

І хвилі радісних пісень [2, с. 415].

Oтже, у поезіях O.Oлеcя та М.Драй-Хмари спостерігаємо прагнення авторів трансформувати через образ сонця життєві позиції, що відіграють важливу роль у розкритті внутрішнього світу ліричного героя. Oбраз сонця виформовує ліричність поезій поетів, «координує» творчі задуми, сприяє відтворенню емоційно-психологічного стану ліричного героя, вибудовує цілісну філософську систему буття людини, її реакцію на дійсність та увиразнює структуру поетичного тексту.

Список використаних джерел

Драй-Хмара М. Вибране І Упоряд. Д.Паламарчука, П.Качура. Передм. І.Дзюби. - К.: Дніпро, 19S9. - 542 с.

Oлеcь O. Твори: У 2 т. І Упоряд., авт. перед та приміт. Р.П.Радишевський. - К.: Дніпро, 199G. - Т. 1. - 959 с.

Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. У 3 кн. - Кн. 1. - К.: Дніпро, 1993. - 7G3 с.

In the article "Artistic modeling of the sun image in O.Oles' and M. Dray-Hmara's poems" the nature of artistic modeling of the sun image in O.Oles' and M. Dray-Hmara's poems is explored as well as their aspiration to transform life positions by means of the sun image.

Key words: modeling, symbolism, artistic approach, artistic element, artistic model, lyric character (hero).